Canal Navíщo - @lifeaboutwritting - №1287
Ми часто називаємо гнів, страх чи смуток «негативними емоціями». Але ж вони не вороги. Це наші внутрішні сигнальні вогники.Гнів штовхає нас до дії. Смуток відкриває двері для проживання втрати. Страх нагадує, що безпека важлива.Якщо спробувати повністю «стерти» ці емоції, ми залишаємо себе без компаса. Вони ж не проти нас — вони за нас.Небезпека з’являється тоді, коли якась одна емоція захоплює весь простір. Коли смуток так густо застилає повітря, що в ньому не видно радості. Коли гнів закриває шлях до ніжності. Коли страх не дає вдихнути на повні груди.Я знаю це і на собі. Був час, коли гнів мене так переповнював, що я майже не відчувала нічого іншого. А потім я помітила: варто впустити поруч ще й смуток чи ніжність — і всередині стає простіше дихати. Емоції наче сідають за один стіл. І кожна займає своє місце.Психічне здоров’я — це не про стерильність. Це про баланс. Про те, щоб у моєму внутрішньому домі були кімнати і для світла, і для тіні. Щоб я могла прожити і біль, і радість. Щоб мої емоції не воювали одна з одною, а нагадували мені: «Ти жива. І це має значення».
49
25-09-20 06:41