Navíщo | Іноді ми так сильно утримуємо свою агресію, що навіть не помічаємо її....

Іноді ми так сильно утримуємо свою агресію, що навіть не помічаємо її. Вона не виходить назовні словами чи діями, а наче розчиняється всередині. У гештальті це називається ретрофлексія — коли замість сказати «мені не подобається», «я злюся», «мені хочеться інакше» — ми ковтаємо.Що відбувається далі? Енергія не зникає. Вона знаходить обхідні шляхи.Наприклад, клієнт утримує агресію — і приходить у терапію «дуже чемний». А терапевт, якщо йому близька така ж стратегія, може теж утримувати. Наприклад, не піднімає ціну саме цьому клієнтові, хоча іншим підняв. І виходить цікава гра: обидвоє не озвучують, що відбувається насправді. Клієнт мовчки наче отримує владу, а терапевт мовчки «терпить».Але справа тут не у грошах. Це лише форма. Суть у тому, що коли агресія не має живого руху — «я хочу», «мені важливо», «я відмовляюся» — вона перетворюється на приховану владу, контроль чи мовчазний спротив.І найцікавіше в терапії — коли такий момент стає видимим. Бо тоді є шанс дати агресії нову форму: не руйнувати, не ковтати, а говорити. З повагою до себе й до іншого.Агресія — це не про бійку. Це про здатність прокладати собі дорогу. І коли ми перестаємо її гальмувати, вона стає не отрутою, а силою.