як же мені набридли розмови на кшталт «Булінг не можна виправдати!!!», ні, можна, я намагалася ставитися +-нормально до моєї однокласниці не дивлячись на те, як вона відносилася до інших та як вона зривала майже кожен уроки, вона? вирішила просто свідомо домагатися мене, це хоч і не можна вважати звичайним булінгом як всі звикли це бачити, але я ігнорувала її та якщо треба було, то намагалася її хоча б трохи утихомирити(казала щоб вона заткнулася) щоб бідну англічанку яка й на тон повисити голос не могла хоч якось було чутно, «Т-Ти могла б розповісти це класній керівниці!!!!», могла б, але чи був від цього хоч якийсь толк? ні, вона ледь не залишила хлопця сліпим, чи розбиралися з цим? ні, про це тільки раз згадали на кшталт «ну блін, так робити не можна» і все, вона псувала речі однокласників і з цим також ніхто не розбирався(одному однокласнику довелося купляти нову курточку через неї, бо в нього вона була аж роздерта до пуха), то думаєте було б хоч щось в ситуації де вона навіть фізичну шкоду не завдала? чи було це погано? так, але чи це можна виправдати? так, я не пишаюся цим, але й не соромлюся, бо вона чомусь ніколи не соромилась своїх домагань(які вона робила не тільки до мене), але якщо вона забула про них як про вбиту муху в 2013 році, то я навіть на той момент не могла розповісти про це класній керівниці бо з цією ситуацією нічого б не робили б і я стала «рожевою»(у нас вже булили дівчину лесбійку, тому я її шлях не хотіла б відчути на собі), а друзям чи родичам я й зараз не можу це розповісти, бо «Н-Ну блін, облапала вона тебе, ну не здохла ж ти від цього, чо ти так, ви ж обидві дівчата, сама винна в цій ситуації, ти погана, а вона жертва🥺🥺🥺»