Марʼяна Копачинська "Княгиня Пітьми"Ну ось нарешті і прийшов той час, коли і я прочитав цю книжку також. До речі, нещодавно вийшла ще й з чорним зрізом. Виглядає сексуально🌚 Та і загалом внєшка книжки дуже приваблює. Дизайнер красавчік. Той випадок, коли читач більше по інших жанрах, але дуже було цікаво прочитати. Невже крутість «інтерʼєру» настільки відповідає «екстерʼєру»?А тут не тягнутиму Руту за котячій хвіст. Нє. Не настільки. Я взагалі не зрозумів твору і для кого він написаний.Недостатня кількість описів і пояснень. Читачу пропонується уявляти щось, чого не існує, чого не існує. Думаєте у мене тут клавіатура залипла?😁 Нє. Ну, це ж фентезі. Багато чого не існує в реальному житті….Ой, та ладна! Ви понялі, а якщо ні, то зрозумієте))І навіть якщо недостатність пояснень хоч якимось чином можна виправити в голові — а це важко, на секундочку; мені і так не розповідають, натякаючи, шоб я сам собі там шось науявляв — а що, якщо я не знаю що саме, ю ноу? Відчуваєте це замкнуте коло?😅Напевно, ні. Для цього вам доведеться прочитати твір. Олрайт зен. Поїхали далі.Для кого написана історія, також не розумію. Тут достатня кількість доволі жорстких сцен, але в цілому продукт сприймається дитячим. Десь приблизно на 12+. Якось мені важко уявити собі дитину, яка читала би сцени, де героїв штрикають в живіт, перерізають горлянки, (майже) ґвалтують або прям конкретно (з евфемізмами) натякають на секс. І це при тому, що і самі герої себе поводять по-дитячі. Чесно, діти мене не збуджують. І не викликають чуйство кавайності в такому контексті. Сидиш з обличчям таким: huh?Окей. Давайте швиденько пройдемося по основних героях. Без розробу психологічних портретів. Чиста субʼєктивщина.Почнемо з найкласнючого — Мак. Він мені сподобався одразу ж. З нього починається історія, і одразу віддає відьмаковськими вайбами, що наштовхує на думку: скоро буде мясо, скоро будуть танці! Веселий, цікавий, легкий парубок, але зі своєю драмою. Всі його розділи були моїми. Їх ковтав із задоволенням.Рута. З самого початку здається таємничою, але під кінець стає все більш явною безпомічною потєряшкою. !!!Княгиня Пітьми!!! З таким званням хочеться бачити ахтунг чувіху, яка розкидатиме всіх направо і наліво. По факту….Не знаю…Якось…Недостатньо😅Туди ж і Веселик. Простачок, від якого нічого такого не очікуєш, але вже знаєш, що сильно впливатиме на сюжет. Так і вийшло. Проте не віє від нього беззаперечною і стовідсотковою потребою. Суто заради любовної лінії? Мейбі. Але хочете прікол?Любовна лінія. Вона вся відбувається за кадром. Тобто нам показують шось, але всі оці доторки, погляди, посмішки, діалоги — все це залишається за ширмою. Ми бачимо Руту та Веселика вже в якихось конкретних сценах, де просто потрібно їх показати і кинуть печенюшку читачу, але при цьому нема хімії, нема і відчуття щирості цих стосунків. Вони ніби існують одне для одного суто заради галочки.Герої в одній сцені поводять себе по-дитячому, в наступній — ніби вже років 20 разом; потім всьо па-новай. Не повірив.Не повірив і загалом в історію. Після перших 15-20% книжки почало все розсипатися і перестало існувати. Дуже класний і щільний початок, а розвиток пройшов крізь пальці. Сумно. Я би дуже хотів написати позитивний-позитивний відгук, але не вийшло. Проте я хочу відзначити, що у Марʼяни добре виходить придумати саму ідею сюжету. Як на мене, потрібна більш детальне пропрацювання і сцен, і персонажів — для кого вони, для чого вони, психологія поведінки і стосунків тощо. Не вистачило фундаменту.Якшошо, наприклад, у Паланіка також був не найпростіший шлях;) Марʼяна вже з дебютом одразу в видавництві, навіть без етапу самвидаву, а це вже щось значить. В неї є команда. І я їй зичу тільки найкращого.