LESTER розстановки | Я теж цим грішила, поки не зрозуміла правду...Зараз читаю одну книгу і...

Я теж цим грішила, поки не зрозуміла правду...Зараз читаю одну книгу і там підіймалась тема про пояснення терміну норма в психології та психотерапії, і я задумалась над цим визначенням. Зараз звідусіль кишить «це нормально» ➡️ «ти саботуєш діяльність - нічого страшного, це нормально», ➡️ «ти скролиш стрічку- і це нормально», ➡️ «все розумієш, але нічого не змінюється - і це нормально». Та бляха, яке ж це нормально???? Було б це нормально, тобі б з цим було нормально, але ж тобі з цим не нормально, тобі ж цим дискомфортно, тебе цей стан дратує, тисне, давить та обтяжує. Це стандартний спосіб поводження психіки (ізбєганіє називається), але це виживаюча стратегія, а не «нормально». Оцим «нормально» виводять із злості на себе, із почуття провини або сорому - приписуючи мніму нормальність тому, що з людиною відбувається. Так, комусь це може допомогти і стає легше, створює відчуття «так у всіх, значить я нормальна, а не ку-ку» - формує приналежність до групи «нормальних». Але ж є нюанс - хтось розуміє що це виживаюча стратегія і насправді це не нормально, а хтось сприймає за справжню норму і нічого далі з цим не робить так і залишаючись у цій виживаючій стратегії життя. Тому НІ, це ,бляха, не нормально і з цим потрібно розбиратись далі, а не зупинятись. І, так, я теж грішила цією нормалізацією допоки не задумалась глибше над цим питанням. Що думаєте з цього приводу?