LESTER розстановки | Життя змінюють три кроки:1. Зрозуміти й прийняти, а отже впустити в се...

Життя змінюють три кроки:1. Зрозуміти й прийняти, а отже впустити в себе інформацію, привласнити її, дозволити їй подіяти на себе. Не залишати побачене, почуте, сприйняте десь зовні, ніби ви людина, що їде в потязі й дивиться на вулицю крізь скло. Поїзд мчить швидко, картинки миготять, ви бачите пейзаж, але не маєте до нього жодного стосунку. Ви за склом, у поїзді, окремо. Саме так повз нас проходить більшість інформації.2. Зафіксувати, помітити, що ви відчуваєте в момент розуміння. Саме це і є та ниточка, яка поєднує зовнішнє й внутрішнє - наші почуття. Ви не просто подивилися крізь скло - ви зупинилися, вийшли з поїзда і зрозуміли, що навколо тепло й приємно. Ви відчули запахи, температуру, це викликало радість або спокій, благоговіння чи захоплення. Ви доторкнулися до того, що зрозуміли глибоко й по-справжньому. Почуття поєднали вас із тим, що було усвідомлено. Завжди помічайте свої почуття щодо того, що відбувається, що ви чуєте й бачите. Якщо ви нічого не відчуваєте значить, те, що сталося, вас не зачепило. І за цим нічого не послідує.У навчальних закладах найбільше люблять викладачів, які викликають почуття своїми виступами. Нам важливі й потрібні ті, хто не просто читає підручник, а викликає захоплення й подив, ніби до кожного слова й поняття нас приєднують ниточками з почуттів і відчуттів.Згадуючи почуття, ми згадуємо і поняття. Почуття неможливо забути - так влаштована людина: події, пов’язані з почуттями, залишаються всередині нас.3. Діяти. Коли ти зрозумів і відчув - хочеться щось зробити на тій прекрасній станції, де пахне пиріжками, дитинством і жасмином, де хочеться гойдатися на гойдалках, піти до моря або купити морозиво. Інформацією, яка викликала подив і захоплення, хочеться поділитися з іншими, обговорити її в групі або почитати згадану книжку. Нам хочеться робити те, чого ми навчилися, пробувати, досліджувати зрозуміле і тоді ми бачимо, що все змінилося.Лише ці три кроки ведуть до змін. Жоден із них не працює сам по собі. Тільки разом, лише один за одним. Це просто і водночас неймовірно складно: не просто думати, знати, розуміти; не просто бути переповненим почуттями щодо зрозумілого чи пізнаного, а знаходити цьому застосування. Ми люди, і нам потрібно знаходити практичну користь своїм навичкам і навіть своїм почуттям. Ми вміємо перетворювати одне на інше: тугу на пісню, смуток на вірші; злість на досягнення, а безпорадність на добру роботу.