Бо насправді ми… розкидані, не цілісні, наче розбиті на часточки. Психіка колись, для виживання, розщепилась і ці частинки себе ми лишили по всьому життю.

🔹 У стосунках із колишніми - де любили, надіялись, обпеклись, вирішили «я більше ніколи…» і саме в цей момент залишили ту понівечену частину себе там.

🔹 У розмовах із бабусею чи дідусем, яких втратили, але з якими було тепло.

🔹 У тій сварці з батьками, коли на вас кричали, і ви «відщепнули» те, що їм не подобалось.

🔹 У розлученні, коли дитина намагалася вмістити в собі біль обох батьків.

🔹 На попередній роботі, де залишили свою лідерську частинку, а тепер чомусь ніяк не можете стати керівником.

🔹 У проєкті чи продукті, з яким злилися настільки, що продавати його стало боляче - бо ніби продаєш себе.

🔹 У токсичному колективі, де ви притихли, щоб вижити.

🔹 У дружбі, де постійно «були зручними», і відщепили свою силу говорити «ні».

🔹 У стосунках, де були «мамою» для партнера, і витіснили свою жіночність.

🔹 У першому бізнесі, який не пішов і там залишилась ваша віра в себе. І таких частинок багато. Ми виглядаємо цілісно іззовні, а всередині наче розкол і втрата себе.

Хочете дослідити, де ваші частинки залишилися - приходьте на діагностичну чи бізнес-розстановку. Це той випадок, коли «знайти себе» - це не фігура мови, а конкретний процес, який відбувається в розстановці.