Прийнято вважати, що політичні коаліції тримаються на спільних цінностях. Але це лише теорія.Якщо подивитися на ізраїльську коаліцію, ви не знайдете там ідеології. Ви знайдете бухгалтерію.Ультраортодоксальні партії в ізраїльському уряді не поділяють націоналізм «Лікуду». Вони взагалі ставляться до сіонізму з історичним скептицизмом — держава Ізраїль для частини з них є в кращому разі тимчасовою домовленістю з Богом, а не предметом гордості. Але вони перебувають у коаліції, тому що коаліція дає їм бюджети для єшив, звільнення від призову та право жити за власними законами всередині демократичної держави. Нетаніягу дає їм це — вони дають йому голоси. Ідеологія тут ні до чого. Лояльність у такій системі — це транзакція.Звідси — важливий наслідок: такі коаліції не розпадаються через моральні розбіжності. «Соратник» не йде тому, що лідер збрехав, порушив закон чи привів країну до катастрофи. Він іде лише тоді, коли лідер більше не може платити або коли ціна лояльності починає перевищувати її вигоди.В Ізраїлі коаліційна бухгалтерія дає збій просто зараз. Ультраортодоксальні партії роками отримували від Нетаніягу головне — звільнення своїх громад від військової служби. Це був центральний пункт угоди. Але на тлі постійних воєн суспільство гостріше почало реагувати на нерівність у питанні призову; Верховний суд заблокував відповідний закон, і навіть деякі «лікудники» вимагають перегляду статус-кво. Бібі опинився в ситуації, коли фізично не може виконати зобов’язання перед партнерами. Транзакція зламалася — валюти більше немає. І партії харедім, не вагаючись, почали вимагати дострокових виборів.Але не поспішаймо з висновками. Цілком можливо, що після дострокових виборів Нетаніягу повернеться. Зачистить «Лікуд» від незгодних, збере нову коаліцію й знову викладе на стіл закон про призов — той самий, через який усе й розсипалося.Релігійні партії тоді повернуться в обійми «Лікуду». Кредит зійдеться з дебетом. І все почнеться знову.Криза системи? Аж ніяк — це і є система.Підписатися: Леонід Нєвзлін