Цей світ належить людям світанку, денним господарям, все вірно. Ми, нічні люди, тут лише гості. Ми днюємо всю ніч, щоб потім спати пів дня. І звично вислуховувати докірливі спічі, які ми люнтюхи й соньки.... моя мама казала, що коли щось складно пояснити - все можна пояснити сексуальним потягом й печерним зародженням людства. Мама Фрейда не читала, коли що. Та й Дарвіна не дуже вивчала. Так от. Відкинувши сексуальні стосунки (цього разу) ((я наполягаю - тільки цього разу!) - зануримось до печер. Ми, нічні люди, пошляцько іменуємі совами (Боже, як набридло) - ми ж були вашими вартовими, о, плем'я! Ми - ті, хто заступав на нічне чергування, коли ви вкладались спати, лишень трохи пововтузившись у ваших шкурах, зазнавши обов'язково печерного сексу, заколисавши ваших печерних дітлахів... А тоді ми прокидались, їли, що лишили ви нам, о, плем'я, оці холодні кістки з залишками м'яса на них - і заступали до збереження вогню. До чатування біля входу до печери. До оберігання вашого сну. О, плем'я! Де б ви були, якби не ми? Над ким смієтесь, суки?