Коли я дивлюсь на деяких сучасних польових командирів, на яких і до їхнього командирства тавро не було де ставити, то дивуюсь - чи усі війни розвиваються за єдиними законами, чи сучасні наші керівники уважно читали Сапковського. І особливо уважно моменти про короля Ковіра і дружини його коханої, Зулейки.====="– А потім, – продовжував старець, – дідусь викликав до себе офіцера, який того часу був шефом розвідки, а також міністра внутрішніх справ. Коли ті довідалися, які накази мусять виконати, геть перелякалися. Бо йшлося про те, аби випустити з в’язниць і таборів інтернування і заслань понад три тисячі людей. З понад сотні мали бути зняті домашні арешти.– Ні, йшлося не тільки про бандитів, звичайних кримінальників і найманих кондотьєрів. Помилування отримували перш за все дисиденти. Серед прощених були попередники поваленого короля Рида й люди узурпатора Іді, їхні затяті партизани. І не тільки такі, що підтримували язиками: більшість сиділа за диверсії, замахи, збурення зі зброєю в руці. Міністр внутрішніх справ був переляканий, тато – сильно занепокоєний.– А дідусь, – продовжував герцог, – сміявся, наче то був його найкращий жарт. А потім сказав так, я пам’ятаю кожне слово: «Велика шкода, панове, що ви не почитуєте на ніч Доброї Книги. Якби ви почитували, то розуміли б ідеї вашого монарха. А так ви станете виконувати накази, їх не розуміючи. Але не переживайте дарма й наперед, ваш монарх знає, що робить. А тепер ідіть і випустіть усіх моїх пустотливих котів, шкідників невгамовних».– Саме так він і сказав: пустотливих котів, шкідників. А йшлося про те, про що ніхто у той час знати не міг, про майбутніх героїв, командирів, укритих славою і почестями. Тими «котами» дідуся були славетні пізніше кондотьєри: Адам «Адью» Панґратт, Лоренцо Молла, Хуан «Фронтіно» Гутьєрес… І Юлія Абатемарко, яка прославилася у Реданії як «Солодка Вітрогонка»… Ви, молоді, того не пам’ятаєте, але за моїх часів, коли гралися ми у війну, будь-який хлопець хотів бути «Адью» Панґраттом, а будь-яка дівчина – Юлією «Солодкою Вітрогонкою»… А для дідуся вони були пустотливими котами, хе-хе.– А пізніше, – мимрив Гвіскар Вермуллен, – дідусь узяв мене за руку й повів на терасу, з якої бабця Зулейка годувала чайок. Дідусь сказав їй… Сказав…Старий поволі й з величезними труднощами намагався пригадати ті слова, які тоді, вісімдесят п’ять років тому, король Естерад Тиссен сказав дружині, королеві Зулейці, на терасі палацу Енсенада, що височів над Великим Каналом.– Чи знаєш ти, найкоханіша моя дружино, що я помітив іще одну премудрість між премудростями пророка Лободи? Таку, яка дасть мені ще одну користь з обдарування Реданії пустотливими котами? Коти, моя Зулейко, повернуться додому. Коти завжди повертаються додому. Ну, а коли мої коти повернуться, коли принесуть трофеї, здобич, багатства… То я тих котів обкладу податком!"=====... одна поправочка.Кого-кого, а цих податком не обкладуть.Часи змінились.