Canal Lamp Books - @lampbooks - №2161
#Історії🧩 Задзеркалля
📜 У 1940-х роках Жан Жене уже мав репутацію злодія, волоцюги й людини, яка більшу частину життя провела між притулками, колоніями для неповнолітніх і в’язницями. Саме там він почав писати. Але одна з найдивніших історій, пов’язаних із його творчістю, сталася під час роботи над романом "Диво троянди".Жене тоді сидів у в’язниці Фонтевро — колишньому абатстві, перетвореному на сувору тюрму. Умови були жорсткі: постійний нагляд, обмеження листування, перевірки камер. Папір в’язням майже не видавали. Жене знайшов несподіваний вихід — почав писати на списаних лікарняних бланках і клаптях паперу, які діставав через тюремний медпункт.Його рукописи виглядали хаотично. Рядки лізли один на одного, поля були списані примітками, а деякі сторінки містили одразу кілька варіантів одного абзацу. Через брак місця Жене часто писав над уже написаним текстом дрібнішими літерами. Згодом друзі згадували, що читати ці рукописи було майже неможливо.Та найбільш дивним було інше. Адміністрація тюрми кілька разів конфісковувала його тексти під час обшуків. Один із наглядачів вважав рукописи "небезпечними" через відверті описи злочинного світу й еротичні сцени. Частину сторінок спалили просто у дворі в’язниці.Для Жене це стало катастрофою. Він кілька тижнів майже не розмовляв і, за спогадами співкамерників, поводився так, ніби втратив не рукопис, а частину власного життя. Але потім сталося те, що згодом перетворилося на легенду французької літератури: він почав переписувати роман заново — з пам’яті.Причому другий варіант виявився зовсім не копією першого. Жене змінив композицію, додав нові сцени й зробив текст набагато поетичнішим. Пізніше він казав, що знищення рукопису стало для нього "жорстоким редагуванням", яке змусило побачити слабкі місця твору.Саме цей рукопис випадково потрапив до рук Жан Кокто. Кокто був настільки вражений текстом, що почав кампанію на захист Жене. Він переконував літературні кола Парижа, що перед ними не кримінальник із дивними фантазіями, а великий письменник. Завдяки його підтримці твори Жене почали друкувати, хоча влада Франції ще довго ставилася до автора як до небезпечної людини.Іронія полягала в тому, що роман, який народився в камері та був частково написаний на медичних папірцях, зрештою відкрив Жене шлях у літературу. Його тексти читали Жан-Поль Сартр, театри ставили його п’єси, а сам він із в’язня перетворився на культову постать французької культури.Історія з утраченим рукописом стала для Жене переломним моментом. Він зрозумів, що текст може вижити навіть після знищення паперу, якщо автор готовий пройти його вдруге — уже інакшою людиною.⊹➣ Books | Films | Events | Games | DS
165
26-05-12 17:30