2 жовтня – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ УСМІШКИ

😉

Risus augurum (посмішкою авгурів) називають іронічну реакцію людей, які свідомо вводять інших в оману і лише між собою можуть обмінятися розуміючим поглядом.

🐦

У Давньому Римі авгури були жрецями, які за допомогою ауспіцій (ворожіння за птахами) тлумачили певні знаки й визначали, чи сприятимуть боги важливій справі. Їхня діяльність мала не лише релігійне, а й державне значення: віщування супроводжували політичні рішення, вибори, військові заходи та інші суспільно важливі справи.

🏺

Вислів часто приписують Цицерону, але помилково: формули risus augurum у його творах немає – вона виникла пізніше на основі античного сюжету, який, до того ж, стосується не авгурів, а гаруспіків – римських жерців, що ворожили за нутрощами жертовних тварин.

📜

Цицерон у трактаті De divinatione (Про ворожіння) передає давній дотеп Катона Старшого, який не сприймав всерйоз мистецтво ворожіння:
...mirari se aiebat, quod non rideret haruspex, haruspicem cum vidisset він казав, що дивується, чому гаруспік не сміється, побачивши іншого гаруспіка

📚

У De natura deorum (Про природу богів) він повторює ту саму думку:
Mirabile videtur quod non rideat haruspex, cum haruspicem viderit Дивно, що гаруспік не сміється, побачивши гаруспіка

🔮

Цицерон використовує цей жарт у своїй аргументації проти віщувань й ставить під сумнів можливість відрізнити справжнє передбачення від випадкового збігу: якщо щось передбачене сталося, звідки знати, що це сталося саме завдяки віщуванню, а не випадково?

🏛

З часом вислів почав жити власним життям. Образ гаруспіка поступово зник, його місце зайняв більш відомий авгур, а сміх перетворився на посмішку.

😏

Змінився й сенс вислову: якщо Цицеронова фраза була спрямована проти довіри до віщування, то пізніша традиція перетворила «посмішку авгура» на метафору особливого взаєморозуміння – найчастіше іронічного або цинічного.
 
☺️

Про т.зв. «архаїчну посмішку» – тут

#цейденьвісторії #sententiae #antiquitas