#книговідгук_історика

Автор: Віра Курико
Назва:"Летиція Кур'ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька"
Видавництво: "Лабораторія"

Мені одразу здавалося, що це має бути щось дуже добре, навіть якщо не дуже зрозуміле.
Назва, обкладинка – все натякало на якусь фантасмагорію, театр абсурду, який, попри все, матиме сенс.

Про що ця книга?

Про втечу та пошук
Про біль, який ховаєш за гумором
Про батька й доньку
Про Чернігів та Ужгород, про міста і села
Про любов або те, що ми нею називаємо

Насправді, ця книга про нас, нестерпних та чудових, дивних та хороших, давніх патріотів та молодих неофітів.
Ця книга про нас в часи дивної війни, що називається АТО – війни-факультативу, за влучним висловом самої Летиції. Війни, на яку пішли тільки відмінники.

Але якщо ви думаєте, що все так просто – то ні. Це лише видимий сюжет. Насправді все набагато складніше.
Книга називається «Летиція Кур’ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька».
Якщо ви подумаєте, що назва дивна – так воно і є. Бо життя Летиції дивне. Її способи втечі від реальності дивні. Її коханці – дивні. Лише бажання зрозуміти своє життя справжнє.

Кажуть, що стиль «Летиції…» - магічний реалізм. Я не дуже сильний у стилях, але, здається, – це саме воно.
Реальність, що раз по раз втікає.
Сни, які є правдою і правда, яка є уявою.
Почуття, яких, як виявляється, нема і любов, яка таки є.
Біль, який є терапією та терапія, що є болем.

Летиція травмована відсутністю батька, що постійно на війні.

Її життя недолюблене і недоговорене, її батько – привид, що постійно може померти, її мати – прожита жінка в постійному очікуванні.
Її дім – забуте село без мобільного зв’язку десь у безіменному кутку на кордоні України, Білорусі та Росії.
Її коханці – це не що інше, як спроба поговорити про батька, можливо – спроба знайти батька.
Її історії – це спроба вигадати собі краще минуле, яке ніколи не станеться.

Віра Курико написала прекрасний текст, який має всі можливості стати новітньою класикою.
Він наскільки про нас, що навряд може бути людина, якій щось у цій історії не відгукнеться.
Я отримав величезне задоволення – неймовірно майстерно, не прямо, швидше емоціями, ніж фактами, наші, буквально нещодавні роки.

Це не класична «реальна проза життя», якої багато останнім часом з’явилось про наші 2000-ні чи про часи АТО.
Це щось більше – магія, абсурд, багато алюзій, розуміння яких збагачує розуміння тексту.
Коли мене запитають, що таке магічний реалізм – я скажу: «це Летиція Кур’ята».

Рекомендую, всіма руками рекомендую читати.
Швидше за все, це одна з найкращих художніх історій, прочитаних у 2026 році.