— Воля... Це було свято. Ми були вільні й могли вийти. Відчуття волі не можна зрозуміти, поки не побуваєш у неволі. — Поки людина не переживе цього, то не зрозуміє. У підвал вас треба посадити. Щоб, як ви сіли, отак місяць просиділи. — Вас можна замкнути просто на добу. — Та ще й без кисню.— Тепер у підвалі вільно, і люди не розуміють, що там ніде було навіть пройти. — Відчуття чистої шкіри — як його передати? Це треба, щоб ви місяць не милися. — Коли вийдете на сонце, тоді зможете це зрозуміти. Бо матимете уявлення. — Матимете розуміння, що хтось не вийшов. «На власній шкірі» Світлани Ославської — це монологи, репортажі та документально-есеїстичні тексти, що зберігають голоси людей із регіонів, які пережили окупацію у 2022–2024 роках. Книжка фіксує досвід прожитого часу — складного й болісного, але також сповненого людської гідності та внутрішньої сили.Сьогодні ділимося фрагментом розмови жителів Ягідного про меморіалізацію подій березня 2022 року. Зустріч відбулася влітку 2024-го в межах серії відкритих обговорень.Повний уривок можна знайти за посиланням📖