Наступальні дії ворога на Сумщину були очевидними. Але не для деяких наших командувачів. Робити все в останню мить - схоже, наш девіз. У прикордонні Харківщини (вовчанський напрямок першочергово) ситуація дуже важка. І в першу чергу через те, що довгий час до тієї ділянки не приділялося достатньо уваги. Коли на Вовчанському напрямку основу оборони складала всього одна мотопіхотна бригада та окремі батальйони ТРО - то очевидно, що ворог цим рано чи пізно скористається. Те, що довго трималося, зараз ворог починає тупо обходити. Як ми тільки перемикаємо увагу на фланги - йдуть фронтальні піхотні штурми в стилі "таргани з усіх щілин". У підсумку - успіхи у ворога є і на флангах, і у фронтальній частині рубежа оборони. І це одночасно з масованим ворожим наступом на Донеччині. Чесно сказати, мені важко говорити про якісь перспективи в обороні. Дай боже, вдасться втримати Констаху та Покровськ. Це і буде головним маркером спроможності. Але які ресурси у нас після цього залишаться - невідомо. І чи вдасться це зробити - також невідомо. Коли замість поганого рішення приймаються найгірші - це вказує на те, що щось потрібно змінювати. Ну не може бути ручного управління на рівні взвод/рота з боку команудючих оперативно-тактичного рівня. А деколи - і оперативно-стратегічного🫠

Немає делегування = немає довіри. Якщо командувач не вміє делегувати та довіряти - потрібно замислитися над його компетенціями. Хочеться ще багато чого написати, але не буду. Не хочу згущувати фарби. Все не так погано, але і не добре точно. Просто багато чого можна було б запобігти завчасно. Або хоча б зменшити негативний вплив.🇺🇦

Підписатися на канал🇺🇦