Колхоз та байдужість — два слова, які найточніше характеризують дії місцевої влади. Міський голова неодноразово обіцяв облаштувати гідне місце для вшанування Героїв Небесної Сотні, повторюючи ці тези щороку від початку своєї першої каденції. Проте з кожною річницею стає зрозуміло, що ці обіцянки залишаються лише словами.Виділення сотень мільйонів гривень на облаштування парків під час війни, закупівля бруківки, яка роками безхозно розкидана на палетах по всьому місту, та ремонт доріг сумнівної якості виявляються пріоритетнішими за пам’ять про загиблих героїв. Зараз меморіальна дошка перебуває в критичному стані: дерево гниє, а зображення героїв настільки пошкоджені часом та недбалістю, що деякі обличчя вже неможливо впізнати.Коли наступного разу представники влади говоритимуть про патріотизм чи захист інтересів громади, варто згадати стан цього меморіалу. Він є кращим свідченням їхнього справжнього ставлення до цінностей, якими вони намагаються маніпулювати. Бо якщо в голові лише байдужість, а навколо колхоз — інакше й бути не може.