А от мене туди не запрошують, написав пан у тредс під моїм графіком на «Книжковій країні». Знову засмутилася й вирішила зробити з цього лонгрід. Можна скоро рубрику заводити.По-перше, події це моя робота. Уже 2 роки вагома частина моїх задач як кураторки «Своєї полиці» — це літературні події. Я моніторю ринок (наш та за можливості англомовні), генерую формати й теми, підбираю спікерів та спікерок, комунікую з ними й модерую події на фестах та книгарнях.Що впливає на запрошення:✅ Експертність чи бодай дотичність до теми події ✅ Аудиторія ✅ Помітність виданих книжок, частота їх виходу та наявність у продажі ✅ Коректність у спілкуванні онлайн і офлайн ✅ Частота участі в наших інших подіяхТакож у нас є окремо формати з відкритою участю, хто з учасників та учасниць проєкту швидше зголоситься, тих і запрошуємо. Це дозволяє створити простір для більшої кількості колег. По-друге, як авторка я бачу іншу сторону. Є невелика група помітних імен, а решті колег варто хапатися за будь-які можливості. Наприклад, на свою першу подію на фесті я потрапила, бо відомий автор захворів і потрібен був хтось, щоб швидко замінити.На більшість презентацій своїх книжок в інших містах я їздила за власний кошт. Модераторів та модераторок часто шукала сама. Пропонувала дискусії більш відомим колегам. Було багато сумного: відмови, різкі відповіді, ще більш різкі оцінки своєї діяльності, автограф-сесії, на яких я сиділа й спостерігала порожнечу, а в голові грало “Hello darkness my old friend”.Я три роки намагаюся побудувати письменницьку карʼєру. Так, я вже іноді отримую запрошення на події, але частіше в ролі модераторки, а не авторки. Ціную кожне й наполегливо працюю, щоб покращити ситуацію. Підсумовуючи: карʼєра автора чи авторки в Україні потребує багатьох зусиль у дуже багатьох сферах. І чим раніше прийде це усвідомлення, тим легше буде далі працювати.#Кузьміна_працює