Про маленькі справи і маленькі вправиСтан у мене зараз важкий, але я не можу допомогти собі якось радикально — поїхати на ретрит чи в санаторій чи навіть взяти кілька вихідних і побути офлайн, тому шукаю способи точково робити собі краще й справлятися. Я дуже люблю Аллу Малкін — і за теми, які вона зачепає (тривожність, РХП, маленькі кроки), і за гумор, і за погляди на життя.І саме в неї я знайшла вправу, яка мені дуже допомогла в середу. Алла називає цю штуку внутрішній Дамблдор (але ми знаємо, що дідо був не такий уже й добрий) і суть вправи в тому, щоб поговорити з кимось добрим, з кимось, хто сто відсотково на твоїй стороні. Прям от записати, що б цей персонаж тобі сказав. Я обрала собі Білла Денбро з «Воно» — бо на відміну від апатичного кіношного персонажа в книжці це справжній лідер і правда дуже добрий чоловік. А ще письменник.Я прям сіла і списала сторінку, вигадуючи, що б він мені сказав, щоб зараз підтримати. І якщо перші речення давалися важко (раціо прям волало, щоб припинити робити хуйню і шла закривати таски), то під кінець я кайфонула. Ця вправа наче тепла ковдра, в яку сама себе кутаєш та обіймаєш. І попри те, що звучить вона просто (і навіть не дуже серйозно), мені вона дала колосальний прилив сил. Про запас я ще тримаю Келсьє з «З-Імли-Народжених». Якщо стане гірше, далі сяду говорити з ним. А від кого з персонажів ви б хотіли отримати підтримку?