Чому ми перетворили коментарі на м'ясорубку і до чого тут ПТСР

Днями я сів і просто проаналізував гілку коментарів під одним популярним дописом. Військові проти цивільних. Що я там побачив? Справжню віртуальну бійню. Більшість людей, читаючи це, одразу вішає ярлики: «О, ну все, у військових ПТСР, їм зірвало дах, а цивільні просто зажерлися в тилу». Але якщо розібрати цю ситуацію на гвинтики, як я зазвичай роблю у бізнес-системах, то виявиться, що проблема взагалі не в діагнозах. Це катастрофічний збій комунікації. Ми просто посипалися на рівні базових процесів взаємодії. Що відбувається насправді? У коментарях на повній швидкості стикаються дві абсолютно ізольовані реальності. З одного боку - ветерани та діючі військові, чия реальність прошита виживанням і травмою. Їхня жорсткість і агресія - не просто злість. Це спроба захистити свою ідентичність і свій надважкий досвід від знецінення цивільними. З іншого боку - цивільні, які тягнуть на собі економіку в стані хронічного виснаження. Вони відбиваються з такою ж люттю, бо їм теж життєво необхідно, щоб їхню роль не множили на нуль. Вони б'ються за одне і те саме - за визнання свого болю. Чому це перетворюється на бруд? Тому що емпатія вигоріла вщент. Роки фонового стресу просто знищили нашу здатність чути іншого. Замість того, щоб побачити живу людину, кожен бачить в опоненті ворога, який хоче його знецінити. Коли у вас у компанії не налаштовані процеси і немає розуміння спільної мети, співробітники починають жерти одне одного. Це класичний внутрішній саботаж. Те саме ми зараз робимо як суспільство. За кожним токсичним випадом у мережі стоїть не стільки ПТСР чи розлад, скільки тотальна, нелюдська втома. Це просто крик: «Та побачте ж мене!». Якщо ми не зупинимо цей внутрішній саботаж... Якщо не перестанемо мірятися болем і не почнемо бачити за агресією звичайну втомлену людину…ми зруйнуємо свою ж систему зсередини швидше, ніж будь-який зовнішній ворог. Зберегти гідність в діалозі зараз - вже давно не про просту ввічливість. Це просто питання нашого виживання. Ви помічаєте цей внутрішній саботаж у своєму оточенні, чи вважаєте, що я перебільшую? Підписатись на Систему керованого бізнесу Михайла Гарбузова