Досить дурити командуКоманда вас не поважає?Люди не включаються в процеси?Ніхто не хоче брати на себе відповідальність?Головна помилка власника - думати, що підлеглі сліпі або тупі. Вони все чудово бачать. Команда дуже добре зчитує не ваші красиві промови на щотижневих координаціях, а вашу реальну поведінку.Ось ви тільки що вимагали від них чесності, але самі граєте в подвійні стандарти:💔Розказуєте, що пашете 24/7 заради спільної мети, а в сторіз вони бачать ваш черговий відпочинок. 💔Бідкаєтесь на зборах, що «часи зараз важкі, треба затягнути паски», а наступного дня паркуєте під офісом нове авто. 💔Кричите, що «результатів немає, ми нічого не заробили», але при цьому наглухо приховуєте від людей реальні цифри.Коротше, декларуєте одне, а живете зовсім по-іншому.Довіру неможливо зіграти. Повагу не можна вимагати наказом чи посадовою інструкцією. Вона виникає лише з жорсткої узгодженості ваших слів і вчинків.Що в цей момент відбувається в головах ваших людей?Миттєвий цинізм. Звичайно ж вони формально  виконуватимуть завдання від дзвінка до дзвінка. Їх стан «мені пофіг» - це тихий саботаж без відкритого бунту. Бо все ж є острах вилетіти з команди.Механіка проста: якщо ви тримаєте їх за дурнів, чому вони мають рвати жили заради вашого бізнесу?Проблема саме тут - не в команді. І не в тому, що ви не впровадили складну систему мотивації. Господи, коли вже цю бідну мотивацію залишать у спокої?Проблема точно не в «лінивому поколінні».Проблема у вашій управлінській нечесності.Межа тут дуже проста: 👉або ви чесні у словах і діях, 👉або не чекайте від людей ні довіри, ні включеності. Це просто факт без зайвої якоїсь додаткової моралі.А тепер запитайте себе: а де у вас зараз не сходяться слова і реальність? Що ваша команда вже давно бачить, але ви вперто не хочете цього помічати?Якщо впізнали себе - у нас тут НДА, в коменти можна не писати😁Підписатись на Систему керованого бізнесу Михайла Гарбузова