🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩— Інакше я б тобі, особисто не телефонувала серед ночі. Ти ж знаєш мої принципи.​Він знову замовкає. Цей чоловік ніколи не патякає зайвого і не відповідає відразу, піддаючись емоціям. Саме ця його риса мені в ньому завжди подобалася. Цей мужик думає. Завжди, кожною клітиною свого мозку прораховує ходи, перш ніж відкрити рота.​— Пам'ятаєш свою давню пропозицію, яку ти зробив мені в цьому ж кабінеті? — порушую я тишу.​— Нагадай. Яку саме?​— Якщо колись мені знадобляться перевірені, відбиті люди, які вміють тримати язик за зубами і не ставлять жодних зайвих запитань під час стрілянини.​— Пам'таю. Було таке.​— Вона ще, блять, актуальна? Чи ти вже здав назад?​Ще одна довга, виснажлива пауза, від якої в мене аж пальці зводить на корпусі телефона.— Конкретно для тебе, Аріночко, — так, актуальна.​— Тоді піднімай свою дупу і приїжджай.​— Коли бути?​— Чим швидше, тим краще. Час грає проти нас, нас скоро почнуть затискати.​— Через дві години буду на порозі в «Парадайсі». Чекай, сонце. ​— Добре. Давай.​— І, Аріно... — його голос раптом стає помітно жорсткішим, обростаючи металевими нотками.​— Що?​— Якщо ти дзвониш мені на мобільний особисто, та ще й з таким наїздом, значить справа не просто неприємна. Там пахне повною дупою.​Я гірко усміхаюся, дивлячись на червоні лінії на карті.— Котику, ти навіть, блять, близько не уявляєш, наскільки все хреново. Приїдеш — прозрієш.В наступному розділі ще один яскравий чоловік з'явиться ( ну ви його вже знаєте)😏