🆎🆎🆎🆎🆎⛔️⛔️Тиша знову зависає між нами, але вона не напружена. Просто… тиха, спокійна. Я відчуваю, як слова, які я хотіла сказати весь цей час, починають підступати ближче. — Мам…— Мм?Я стискаю телефон у руці трохи сильніше.— Завтра… я зроблю дещо.— Я здогадуюся, — спокійно відповідає вона.— І це… — я замовкаю на секунду, підбираючи правильні слова. — Це те, чого ви з татом, можливо, ніколи не зрозумієте...Тиша і набагато довша цього разу. Я чую її рівне, контрольоване дихання.— Можливо, — каже вона нарешті.— І я… — голос трохи сідає, але я змушую себе продовжити. — Я дуже сподіваюся, що ви з татом … зможете мені це пробачити.Слова зависають у повітрі голими, чесними, без жодного захисту. Я не знаю, чого чекаю у відповідь. Можливо, запитань. Можливо, тиску. Можливо, спроби мене зупинити. Але вона не робить нічого з цього.Пауза всього кілька секунд, які здаються вічністю і потім її голос тихий, але такий, що пробирає до самих кісток.— Головне — виживи. — Я завмираю. — Все інше не має значення.Новий розділ «Грішна» уже на Букнет і там 2 промокоди до «Гра на межі»