🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩 — Я сказала, що кожен гість для нас особливий… але він не погодився. Сказав, що прийшов сюди не за цим.— Добре. Проведи його на п’ятий поверх.— На п’ятий?— Так. У шістдесят шосту кімнату.— Кого із дівчат?— Нікого. Я сама з ним поспілкуюся.— Пані, ви впевнені?— Впевнена. Моє обличчя все одно ніхто ніколи не знає і ніхто ніколи не знав. Тому немає сенсу хвилюватися.— Добре, пані, як скажете. Двері за нею зачиняються.— Цікаво, хто ж ти… і що ти хочеш? Так, я з тих людей, яких не знають в обличчі. Усі знають, що я існую. Усі знають, що я тримаю цей клуб, що я його створила, і що він належить лише мені. Але при цьому ніхто ніколи не бачив мого обличчя. Ніхто не знає, як я виглядаю, окрім дівчат, які на мене працюють, але вони мовчать. Навіть від мерця можна дізнатися більше, ніж від тих дівчат, які працюють зі мною. Ті, хто постійно поруч. Ті, хто знають мене в обличчі. Навіть не всі працівниці мого клубу бачили, як я виглядаю. Хоча я завжди тут. Хоча я не ховаюся. Я живу в цьому клубі. І все ж моє обличчя знають одиниці. І саме в таких випадках це грає мені на руку. Саме в таких випадках я можу увійти в гру і використати її на свою користь. Злегка поправляю сукню. Ну… або те, що я називаю сукнею. Золоті шнурочки, з’єднані між собою так, щоб хоч щось, хоч трохи прикривати. Тут не потрібен одяг. Тут нікого не цікавить мій одяг. Тут людей цікавить зовсім інше. І те, що я ходжу напівоголена… навіть якби я пішла оголеною, це навряд чи когось зацікавило б. І точно нікого не здивувало б. Тому що в цьому клубі трапляються речі набагато більш несподівані, ніж гола жінка. П’ятий поверх — це своєрідна лаунж-зона. Зона для VIP-персон, для особливих, для тих, кого ми впускаємо трохи далі, ніж інших. Тут шість кімнат, кожна має свою нумерацію — 11, 22, 33, 44, 55 і 66. Логіку я вам пояснювати не буду, але згодом ви і про це дізнаєтесь. Кожна з цих кімнат особлива і кожна має свої певні фішки. 66 — це, скоріше, кімната-виняток. Туди мало кого впускають, і там, зазвичай, мало хто працює з моїх дівчат. Але зараз, якщо клієнт хоче чогось особливого — нехай вважає, що він і є цей особливий. Нехай думає, що для нього створені ці умови. А я просто обираю найзручніше місце, щоб дізнатися більше. Просто обираю місце, де зможу не лише прощупати ґрунт — хто він, що він, чого хоче, навіщо приїхав — але й розговорити його якнайбільше. Такі не приходять самі, таких, зазвичай, хтось присилає. І мені цікаво, від кого прийшов саме цей, хто його прислав і навіщо. Я знаю, що все не так просто. Взагалі в цьому чортовому житті нічого не буває простим, як би мені цього не хотілося. Клуб Святий Валентин +7 сторінок ( тут розділи будуть великі) і в новому розділі 2 промо на «Гра на межі»💕