🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩Я посміхаюся — з Кірою легко, невимушено, бо вона не як мама — м'якша, але розумна.— Ти знаєш, що я тобі завжди рада. Кава?— Так і розкажи, що в тебе нового, а то після Лондона ми не бачились. Ми сідаємо, п'ємо каву, говоримо про дрібниці: її поїздки, мої ресторани, погоду. Невимушено — про моду, про місто, про спільних знайомих. Вона сміється з моїх жартів про персонал, я — з її історій про закордон.— Ти молодець, — каже вона. — Ресторани цвітуть під тобою та й батько пишається, а він в нас досить скупий на похвалу. — Дякую. А в тебе як?Вона потягує каву, посміхається.— Нормально. Марта прилітає через два місяці з Америки. Хоче побути з сім'єю.Ім'я Марти — як укол. Донька Кіри, моя кузина, але... морально дуже далека. Дівчинка виросла за кордоном, в "нормальному" світі — університети, вечірки, кар'єра в моделінгу, а не в нашому. Я напружуюся, голос стає різкішим.— Марта? Це мене цікавить найменше, тітко. Ми з нею з різних світів. Вона — принцеса в казці, я — в реальності. Вибач, але в нас спільна лише частинка в крові. Кіра дивиться здивовано, але м'яко. Вона знає, що ми з Мартою з самого дитинства різні, але тітка намагалась нас подружити.— Вікторіє, вона також твоя сім'я і вона змінилася за цей час.— Сім'я? Кіро, Макс — це сім'ї, бо він тут, в нашому світі, знає правила, а Марта... вона приїжджає, як туристка, а потім тікає назад. Мене це не цікавить, нехай позує для своїх журналів і не лізе у справи дорослих.Кіра зітхає, торкається моєї руки, але зараз цей жест мене відверто дратує.— Вона хоче ближче. Ти — старша, могла б...— Ні, — перебиваю різко. — Я не нянька для "нормальних" родичів. У мене свої проблеми і твоя донька взагалі не в тему.ІМПЕРІЯ ХИЖАКІВ