Кругообіг Йонансінів у природі | Французька журналістка марокканського походження проникла під прикритт...

Французька журналістка марокканського походження проникла під прикриттям у ліві організації. Після цього вона випустила книжку «Нові антисеміти».Нора Бюссіньї (Nora Bussigny), франко-марокканського походження, розповіла, як провела рік, працюючи під прикриттям усередині лівих і пропалестинських організацій Франції. Результати свого розслідування вона опублікувала в книзі «Les Nouveaux Antisémites» («Нові антисеміти»).Їй довелося швидко опанувати специфічний жаргон, щоб не викликати підозр:Слово «Ізраїль» вимовляти заборонено. Його замінюють на «сіоністське утворення» (l'entité sioniste).У письмовій мові назву країни часто спотворюють як «Israhell» («Ізра-пекло»).До новачків ставляться з недовірою: активісти стежать, чи скандуєш ти гасла і чи не знімаєш події на камеру.Головний висновок журналістки: антисіонізм у цих колах став «соціально прийнятною» формою антисемітизму.Слово «сіоніст» використовується як найогидніша образа і фактично є синонімом слова «єврей».Ненависть до євреїв стала «спільним знаменником», який об’єднує розрізнені групи — феміністок, ЛГБТ-активістів, ісламістів і лівих радикалів, що в інших питаннях могли б конфліктувати.Бюссіньї була вражена тим, як рухи за права меншин підтримують тих, хто їх ненавидить.Вона описує ЛГБТ-активістів і феміністок, які марширують на підтримку ХАМАС, ігноруючи той факт, що ісламісти переслідують геїв і обмежують права жінок.Реакція на події 7 жовтня стала переломним моментом: звірства ХАМАС або заперечувалися, або виправдовувалися як «легітимний опір».На думку Бюссіньї, ліві політики цинічно використовують палестинське питання і розпалюють ненависть до Ізраїлю, щоб здобути голоси мусульманських виборців і радикальної молоді (покоління Z).Той факт, що Бюссіньї має арабське (марокканське) коріння, але не поділяє ненависті до Ізраїлю, викликав особливу лють.Її називають «зрадницею палестинської справи», «прислужницею сіоністів» і «native informant» («місцевою інформаторкою»).Журналістка отримує численні погрози вбивством і змушена виступати під охороною поліції.Багато книжкових магазинів у Франції бойкотують її книгу, відмовляючись продавати її або замовляти для клієнтів, побоюючись реакції радикалів.Розслідування показало, що деякі радикальні антиизраїльські групи отримують непряму підтримку від держави: доступ до муніципальних залів для зібрань і навіть субсидії від місцевої влади.Журналістка доходить висновку, що у Франції сформувалася атмосфера «інтелектуального терору», де будь-яке співчуття до ізраїльських жертв або спроба подати конфлікт із нюансами негайно клеймиться як «співучасть у геноциді».