Мені не треба нічого казать —Я пекло, що грає на сцені.Твій "чорний метал"? Та ну його, брат,Це пластик у глянцевій піні.Ми — крижаний і злий бастіон,Нам вже не вперше, не до ікон.Старі й холодні, мов січень в зоні —Старі й холодні, в рифах і гоні!Без рівних, мов янгол, що не родивсь,Вже досить людей — весь світ відваливсь.Твоя пиха? Вона ще мертва в зародку,Як пісня, що стухла в першому акорді.Ми — старі, ми — холодні в кров,Замість серця — лиш спалений схов.Старі і, бляха, холодні вкрай —Металом кричим, поки весь світ зникає!Ми не модні — ми справжні, як біль,У венах не кров — а бензин і вогонь!Не проси нас сховатись у тінь —Ми прийшли, щоб лишити лиш зойк і погонь!Старі й холодні, як смерть на троні,Наш гімн — це грім у залізній короні!Старі й холодні, на серці лід —Цей світ згорить, а ми — стоїм, як щит!Світ згнив — ми бачили кожну тріщину,Зубами рвали свій шлях до вершини.Нас не зламав ані страх, ані час —Бо ми — це вогонь, і він ще не згас!Нам не треба медалей й зірок,Наша хвала — це розірваний строк.Ми в могилу несемо свій звук —І там, у пітьмі, ще буде наш рух!Старі й холодні, зате живі —Єдині в правді, хоч світ згас у криві.Старі й холодні, але без кайдан —Ми — останній чорний музичний таран!