Андрій Райкович: Дванадцятий день війни.Душею і серцем кропивничани з кожним українським містом, яке палає під ворожими градами, смерчами і ракетами. Звірству меж немає. Вони вбивають дітей! Не дають розгорнути «зелені коридори».Кропивницький приймає переселенців не лише вночі, а й вдень. Намагаємось швидко розмістити, погодувати і відправити далі. Дякую усім вам за дзвінки, за допомогу, за харчі, та просто за тепле слово. Ми на контакті з усіма підприємствами, лікарнями, школами, садками, з усіма комунальними службами. Кожен виконує свою роботу. Намагаємось, щоб всі сервісні служби, зокрема ЦНАП, навіть в умовах воєнного часу були максимум корисними.Виходимо на контакт з фермерами, місцевими підприємцями, щоб зробити певні запаси для соціально незахищених категорій, якими опікуються наші соціальні служби.В той же час отримую купу повідомлень, що в окремих торгових точках і в аптечній мережі з’являються захмарні ціни на товари. Не хочеться в такий час посилати контролюючий десант. Кожному є чим займатися. Але попереджаю, якщо мені ще напишуть, що в магазині майонез в п’ять разів дорожчий, ніж зазвичай, не ображайтесь! І пам’ятайте, що зараз – воєнний час.Якщо ми будемо Людьми, кожен на своєму місці, ми обов’язково вистоїмо і переможемо!