5. Повертаючись до Газпромбанку, хочу зазначити, що Вашингтон всі одинадцять років війни притримувався обережної політики щодо клірінгового центру розрахунків за нафту та газ. Навіть, коли в перші місяці вторгнення росіяни винайшли виграшний хід з продажем власних ресурсів тільки за рублі, отримуючи в кількох банках на спеціальні рахунки для конвертації величезну масу доларів та євро, відбілених тим, що вони отримані від легальних операцій з європейським бізнесом на легальні рахунки, Сполучені Штати підтримували статус-кво великих спецбанків Росії, в тому числі, під тиском європейських партнерів. У "партнерів" був час прибрати з росії грошові потоки. Але за майже три роки потік газу та нафти не дуже сталим демократіям Словаччини та Угорщини зі Сходу тільки зріс, а "законна" досі купівля російського скрапленого газу Бельгією, Францією, Іспанією дає росіянам все ті ж мільярди доларів на війну, все це можливо доти, поки є непідсанкційні рахунки до сплати за ці ресурси. Чи відшукають друзі росії нові варіанти її підтримки в обмін на енергоресурси - побачимо ще цього року. Чи є альтернатива перевезення мільйонів тон нафти до Китаю та Індії в танкерах тіньового флоту? Подивимось. Сьогодні фактично єдиним інструментом є заборона приймати такі судна для ремонту. Російський авіаційний флот теж якось протримався кільки років, але вже зараз намагається максимально продовжувати внутрішньоросійську траєкторію літаків зарубіжних кампаній, що все ще літають в росію, через зупинену вже половину західних літаків, що було викуплено з лізингу на гроші держави. 6. Що далі? Була радянська російськомовна пісня, текст якої чітко передав цілі, переслідувані російським фюрером десь за межами здорового глузду, при запрошенні північних корейців, отриманні від них далекобійної зброї, снарядів, техніки, і використанні ракетного обладнання середньої дальності. "Позвони мне, позвони, позвони мне, ради Бога." Можемо стверджувати, що х-ло був впевнений, що в Києві та Вашингтоні сильно злякаються та будуть терміново шукати можливості контактів особисто з диктатором. Здається, мовчання Байдена показове. Мовчання Трампа означає, що з ним дії американського уряду щодо дозволу бити далекобійною зброєю погоджені. Путін весь час намагається підвищувати ставки, як гравець в шахи, який не має ніякої дієвої відповіді на атаку противника, крім як перевернути фігури на дошці. Чи можлива подальша ескалація? Так, думаю, можлива. Чи можлива ядерна зброя? Думаю, ні, і не тільки тому, що вітер поверне з українського напрямку радіоактивний пил на Москву, а і тому, що західні ППО та ПРО давно і якісно налаштовані на російські урядові квартали та шахти з ракетами. В ядерній війні не буває переможців. І це добре знає оточення карлика. Важко натискати червону кнопку нерухомим руками, чи не так? Здається, питання в справжності сенсаційного відео тільки в тому, які досягнення вчергове було використано ШІ. Настав час швидких рішень. І серед них не тільки балістика на Кримський міст і крилаті ракети на Москву, а і табакерка, шалик, подушка та новичок.
📚Ярослав Грицак «Пророк у своїй Вітчизні. Франко та його спільнота (1856—1886)»📍Ярослав Грицак (нар. 1960) — доктор історичних наук, професор Українського католицького університету, почесний директор Інституту історичних досліджень ЛНУ. Засновник щорічного видання «Україна модерна», автор понад 500 наукових публікацій на історичну тематику. Лауреат премій Фундації Антоновичів, Єжи Гедройця та багатьох інших, нагороджений орденом «За інтелектуальну відвагу». 2024 року журнал NV («New voice») включив Ярослава Грицака до переліку 30 публічних інтелектуалів, до чиїх думок дослухаються українці.📖 Ця книжка є перевиданням його праці, підсумком майже двадцятирічних досліджень. Вона є мікроісторією макролюдини. На прикладі біографії молодого Франка показано, як український рух зміг перемогти у австрійській Галичині у боротьбі з русофільською та польською орієнтаціями і який вплив ця перемога справила на долю українського національного проєкту взагалі. 🖋 Автор розповідає про рід Франка, загадки його народження, вибір української ідентичності, літературну і політичну діяльність, стосунки з друзями, жінками, селянами, євреями, поляками, русофілами. За свідченням сучасників, наприкінці 1870-х — на початку 1880-х років у Галичині не було людини, яка б мала такий вплив на молодь, як Іван Франко. Уже тоді в ньому проглядав майбутній літературний геній, ідейний провідник української нації.🌐 Придбати книжку.
В 22 році нам здавалося, що після втечі росіян з Півночі, Харківської та Херсонської операції все йде до фіналу. І цей фінал буде виважено-позитивним.В 23 році нам пояснювали, що мега-контрнаступ все вирішить, і багато хто з нас в це вірив. І фінал мав бути прогнозованим. В 24 році ми весь рік нічого не очікували, крім продовження стримування ворога нашими героями, і тут з'явився месія-Трамп, в якого намагаються повірити навіть деякі критично налаштовані українці.Чи можливий швидкий мирний договір? Ні. Чи можливе швидке призупинення бойових дій? Так, але на незрозуміло, наскільки поганих умовах і невідомо, на який час і з якими наслідками. Тим, хто спокійно обговорює втрату Донбасу та Лівого берега Херсонщини та Півдня Запоріжжя, я нагадаю, що там живуть/жили теж наші люди. А також хочу нагадати, що наступні - Харків і Дніпро, якщо зараз шукати термінове швидке рішення.Мирна угода, безумовно, буде. Лише тоді, коли російська економіка, військова промисловість та армія будуть доведені до стану неможливості продовження того стану речей, який є зараз, а влада відчує перші ознаки прольоту чорного лебедя над Кремлем. А на фото - Голем. В Празі теж думали, що він ніколи не впаде.
Чи є шанс, що всі ці хвороби буде залито грошовим дощем. Теж ні, але згуртованість має визначити цілі і задачі і спільно їх розв'язувати. 18. Тепер про міжнародні культурні заходи за участі росіян, тобто майже всі. Це - складно. Жорстка внутрішня настанова на заборону співпраці з "хорошими русскими", які об'єктивно з нами, а не з путіним, на тлі загальноєвропейської підтримки цих людей і нерозуміння відмови українців від спілкування призводить до того, що на кожному великому світовому чи європейському заході кожен українець постає перед вибором взяти участь і отримати хейт всередині, або не взяти і отримати непорозуміння з європейцями, які живуть в інших обставинах. Культурні заходи - не спорт. Змагання і виставки не тотожні. Фестивалі - це не тільки про перемогу, це якраз про участь, яка вже часто є перемогою. Культурні події є частиною постійного процеса, який складно оцінити в медалях. Держава та наші творчі спільноти зацікавлені саме в постійному тиску і спілкуванні. Але до якогось рівня з червоними чи зеленими лініями. Мова про те, що за "хорошими на 99%" йдуть "хороші на 51", а за ними колоннами заходять "хороші на 10% руські". І немає єдиного способу виміряти цей відсоток. Вихід в міжкультурному комітеті/союзі, який має обговорити засади участі в міжнародних заходах, від імені держави, творчих, галузевих союзів звернутися до міжнародних гравців з нашими принципами і вимогами, а далі спільно привчати європейців до червоних ліній, а нашому суспільству пояснювати компроміси. Да, складно і конфліктно і з перспективою репутаційних втрат. Інакше - ніяк. Просто буває тільки на Єдиному Марафоні, або в підручнику "Краткий курс истории ВКП(б)". Подвійність ситуації в любому випадку знищує авторитети і показує нас європейцям незрозумілими некомпромісними азійцями, що іноді, правда, дуже зручно.На фото - спосіб просування Північної Кореї в Європі. Далі буде.
- через погані побутові умови, відсутність ремонтів, нормального опалення, бібліотеки в громадах часто не в стані виконувати своє завдання і існують невідомо для чого, як склади радянської макулатури;- в нашій країні, на відміну від європейських стандартів, бібліотеки не стають медіатеками, майже не мають в фондах на твердих носіях відео, аудіо, комп‘ютерних програм та ігор;- на жаль, майже не представлені в фондах бібліотек література для слабозорих (кегль 19+) та шрифтом Брайля, хоч вони і є на книжковому ринку України.12. Питання розвитку бібліотечної мережи, відповідності її кількості населення та запитам населення має стати одним з пунктів модернізації країни за спонсорські або державні кошти. Держава має не стільки визначитися про гроші тут і зараз, скільки про механізми і нормативи, які мають працювати після завершення бойових дій. Єдиний постійний драйвер зростання книжкового ринку в демократичному світі - стабільні постачання якоїсь фіксованої кількості більшої частини ринкового асортименту до бібліотек, коли видавець має бути впевненим, що може залучати гроші для видання нових і нових книг і є фіксована частина накладу, грошова подушка від держави, яка дозволить відбити інвестиції. Те саме стосується розвитку книгодрукування в частині національних авторів. Мені виглядає позитивною і логічною для України естонська версія розвитку культури:- всі гроші від акцизу на алкоголь та сигарети йдуть в Культурний фонд, який через залучення експертів, що є максимально відомими в країні діячами різних галузей культури, активно працюють з пропозиціями митців всіх напрямків культури для виділення коштів авторам - сценаристам, письменникам, композиторам, художникам. Відповідальність тих, хто ухвалює рішення за кураторським принципом не пов‘язана з прискіпливим аналізом калькуляцій, який часто вбиває бажання видавців брати участь в держзакупівлях, а з виділенням фіксованої суми в залежності від якості продукту через видавців, які мають не только випустити той чи інший наклад книжок для бібліотек, профінансувати виділенні державою грантові кошти авторам НА ДОДАТОК ДО ГОНОРАРУ, а й забезпечити наявність додаткової частини накладу, профінансованої самим видавництвом на вільному ринку;Таким чином держава не намагається витрясти душу бізнесу перевірками калькуляцій, а допомагає там, де така підтримка потрібна, без втручання в економічну діяльність бізнесових суб‘єктів. Коли ми говоримо про культурну політику, єдиним результативним кроком в умовах українських реалій є підписання і постійний моніторинг виконання довгострокової дорожньої карти галузі між державою та галузевою асоціацією.Наступна публікація має прояснити картину із законодавством про фіксовану ціну, культурну політику за кордоном та захист національної інформаційної сфери.Далі буде.
Погано? Ні, просто потрібно розуміти, що ця програма має стимулювати щось інше, ніж розвиток ринкового сектору перекладів - класику, ті книжки, які видаються опосередковано українськими видавництвами іншими мовами. Але стимулювати умовний "Пінгвін-Рендом Хаус" купити українське фентезі Чи детектив ця програма не зможе. Промоція авторів комерційного ринку має бути тим, що рухає весь цей вал презентацій - на виставках прав, яким є Франкфуртський ярмарок, подібні речі мають працювати на видавців та агентів. Що стосується ринку промоції всередині країни, то так, УІК має програму пропаганди читання, хтось з видавців вміє користуватися грошима цієї програми, і вона виконувала завжди свою роль пропорційно виділеним грошам на ОКРЕМІ грантові напрямки. Єдиної програми "промоція української літератури в Україні" створити за виділені державою кошти, мабуть, неможливо. Чи беруть участь в цьому процесі структури МОН, яке має більше десяти тисяч шкільних бібліотек, бібліотеки вищої школи і мільйони тих, хто навчається, питання теж риторичне. Міжміністерські програми існують тільки тоді, коли їх координує хтось зацікавлений з приватного сектора, в тому числі, професійні асоціації. Одним з головних напрямків діяльності УАВК на наступний період бачу саме питання бібліотек і внутрішньої промоції.6. Українська книга за кордоном. Чи заважає їй наша державна політика в галузі (або її відсутність)? Я не скажу, що в цьому питанні все погано. 2022 рік став роком найбільшої волонтерської активності видавців, в першу чергу щодо направлення книжок переміщеним особам всередині країни та за кордон, менше - для військових. Цей напрямок активно відкрився з 2023 року. Сьогодні за кордоном працюють кілька маленьких книгарень, суто українських, які не дають суттєвого товарообігу через їх локації, маленькі обсяги, відсутність великого асортименту і розголосу. Але головне, чого бракує цим бізнесам - єдиної системи на основні країни знаходження українців в Європі. В традиційних книгарнях європейських країн іноді з'являються українські книжки, не дуже системно, нормально працює замовлення книжок в Україні Новою Поштою та Укрпоштою (з розумінням, що майже завжди книга вартує менше, ніж її доставка). Як таких, гуртових українських складів з великим асортиментом, в Європі немає. На відміну від нас, росіяни успішно створили мережу на кілька десятків магазинів по Північній і Центральній Європі з величезним асортиментом та нескладною логістикою. Ця мережа працює не тільки на пострадянську та російську сучасну еміграцію, вона, в першу чергу, працює на тих українців, що виїхали за останні три роки і потребують літератури зрозумілою їм мовою, якою все частіше, на жаль, стає російська. Росіяни навіть провели перший книжковий ярмарок російської літератури за кордоном, створили в Європі кілька активно діючих видавництв і розвивають всі ці вказані вище бізнеси. Де при цьому українські державні інституції, які мають створювати українську атмосферу хоча б для тих, хто все ще планує повертатися і живе в українському інформаційному полі? З того, що я можу запропонувати прямо зараз:- відмінити 90-денне повернення валютної виручки для книжкової продукції;- провести перший ярмарок української книги у Варшаві, Берліні або Празі;- знайти можливість виділити державні або спонсорські зарубіжні гранти для створення української мережі книгарень в Європі.Далі буде
Запрошуємо вас на унікальну літературну зустріч у Книгарні «Є» з видатними письменниками Надією Гуменюк та Володимиром Лисом в Києві!🌐 Коли: 7 вересня о 16:00🌍 Де: Книгарня «Є», Київ, вул. Лисенка, 3📍Надія Гуменюк – видатна українська письменниця, поетка, публіцистка та журналістка. За роман «Вересові меди», Надію Гуменюк було нагороджено Гран-прі «Коронації слова», а за роман «Та, що ламає вітер», письменниця отримала премію «Гранд-Коронації». У «Фоліо» перевидані також «Танець білої тополі», «Янгол у сірому», «Корона на одну ніч».Її роботи залишають глибокий емоційний слід у серцях читачів, часто звертаються до тем історичної пам'яті, жіночої долі та кохання.📍Володимир Лис — письменник, драматург і публіцист, автор романів, що здобули любов читачів та визнання критиків. Серед них – «Століття Якова» та «Соло для Соломії». Його творчість вражає глибоким психологізмом та цікавим аналізом української історії. Учасники заходу матимуть можливість почути з перших уст про нові книги: «Чорнокнижник і дзвонар» Володимира Лиса та «Твоя навіки...» Надії Гуменюк, які нещодавно вийшли друком у видавництві «Фоліо». А також дізнатися більше про творчий процес, отримати автографи на придбаних книгах і сфотографуватися.🌀Посилання на зустріч у Facebook.🚪Вхід вільний
Харків. Хроніки незламності.1. Кілька тижнів тому, після появи в Україні F-16 та з початком Курської офензиви, Харків майже залишили в спокої. Росіяни, шоковані тим, що відбувається, втратили завдяки влучності ракет з літаків та "Хаймарсів" частину наступальної зброї.2. Останнім часом "ожили" російські РСЗО по північній частині Харківщини, росіяни намагаються відновити роботу С-300, які багато разів били раніше по нашому місту, з'являються все нові модифікації КАБів. Це стає можливість через постійні затримки навіть того, що обіцяли поставити союзники, ППО, снарядів для далекобійної артилерії, але головне, я кажу це не вперше, в тому, що Україна не має дозволів на використання ATACMC проти аеродромів, з яких злетають вбивці, які знов, як і раніше, вбивають щоденно мешканців Харківщини та міста Харків. Не зрозуміло, які ще мають "аргументи" від росіян, щоб зупинити постійне вбивство мирних жителів. 3. Вся країна страждає від війни. У всіх є відключення світла. Але складно пояснити мешканцям західних регіонів, що таке тривога протягом 36 годин або 17 тривог на добу для функціонування економіки та соціальної структури мільйонного міста (населення, думаю, зараз лише трохи не дотягує до мільйона). Що означають щоденні ремонти доріг, будинків, соціальної та енергетичної інфраструктури, магазина та виробництва, що зачиняються. Нагадаю, ніяких пільг в конкурентній боротьбі з колегами з інших регіонів харків'яни не мають, єдина різниця - більш активна підтримка тих, хто воює, бо ця війна - тут, для когось в 25, для когось в 10 кілометрах. 4. Харківські митці, освітяни, з тих, хто не виїхав, або воюють, або не мають активної змоги для онлайн-роботи. Театри, кінотеатри, університети, школи, музеї не працюють для учнів, глядачів, поціновувачів мистецтва. Книгарні, дякуючи впертість харківських видавців та книготорговців, працюють, хоч і не в тій кількості, що до війни. Економіку цього бізнесу, думаю, не потрібно обговорювати, він тримається лише на мереживості таких магазинів. 5. Що надалі - зима, яка не буде принципово відрізнятися від попередніх. Проблеми з енергопостачанням будуть частково вирішені альтернативними методами, логістика залежить від наших військових, в яких вірять ті, хто залишився в місті. Як і раніше - головне питання до тих, хто має забезпечити РЕБ, РЕР, ППО для міста в 30 кілометрах від кордону з країною з мертвою пліснявою в головах.
🎉Грандіозна книжкова подія 2024 року – KyivBookFest!🌐 Коли: 5-8 вересня 2024 року🌍 Де: Київ, Пр-т Степана Бандери, 23, ТЦ Gorodok Gallery: Pochayna Event HallАнонси подій видавництва «Фоліо» на фестивалі 8 вересня!Українська мова для дорослих. Презентація книжки Олександра Александрова та Тараса Креміня.📍Коли: 8 вересня о 12:00 🏆Де: Зал К1, 3 поверхПрезентація книжки Петра Кралюка та Олександра Красовицького «Метушня навколо престолу»📍Коли: 8 вересня о 13:00 🏆Де: Зал К1, 3 поверхГенрі Лайон Олді «Ойкумена. Космічна симфонія. Книга перша. Лялькар»📍Коли: 8 вересня о 14:00 🏆Де: Зал К2, 3 поверхПрезентація книжки Ірини Вовк «Рубаки на корчах» разом з героями книжки.📍Коли: 8 вересня о 15:00 🏆Де: Зал К1, 3 поверхПрезентація книжок про видатних українців. Степан Бандера. Спікер Роман Офіцинський📍Коли: 8 вересня о 15:00 🏆Де: Книгарня «Колесо життя», 3 поверхПрезентація ретродетективів Євгенії Кужавської та Олександра Красовицького Модераторка Алла Комарова📍Коли: 8 вересня о 16:00 🏆Де: Зал К1, 3 поверхПрезентація книжок про видатних українців. Олена Теліга. Спікер Богдан Червак📍Коли: 8 вересня о 17:00 🏆Де: Зал В1, 3 поверхПридбати квитки: https://kbf.org.ua
Тоді було можна, а зараз ні? Ми звикли до того, що захід навіть не обговорює свої літаки та РЛС, які прикриють Харків, але вони можуть прикривати кордони України з Білоруссю, одесські порти, цивільні аеропорти, атомні електростанції, підземні газосховища хоча б в далекій від фронта частині? Здається, ні.4. Але сьогодні ми маємо нову реальність - складна історія з навчанням пілотів, переобладнанням літаків, місць їх обслуговування, домовленостями нашого Президента з Туском та Дудою, продовжилася першими західними літаками в нашому небі. Це - нова реальність. Далі будуть російські ІПСО про знищені сотні літаків, про українські ракети, що впали з F-16 на мирних жителів Донбасу, про пілотів-американців, яких взяли в полон "захисники російських скрепів" і таке інше. Насправді, питань лише два. Коли в небі України будуть хоча б 100 таких літаків, і коли буде дано дозвіл на отримання шведських "Грипенів" та французьких "Міражів". Війна на землі дедалі більше фіксується поблизу лінії бойового зіткнення, можливості російської артилерії зменшуваться через конрбатарейну боротьбу, бронетехніка в великій кількості вибита за два з половиною роки українськими героями і не відновлюється в достатній кількості. М'ясні штурми, на жаль, продовжуються і будуть продовжуватися. Але головне питання захисту нашої території сьогодні- це можливості нашої ППО закрити небо від літаків, що скидають КАБи, і можливості наших повітряних сил, СБУ, ГУР подавити можливості росіян надсилати ракети з європейської частини росії. Переконаний, що ця гра перейшла в нову стадію.5. Переговорний процес за принципом "про Україну без України", як можна зрозуміти, йде максимально активно. Ворог використовує не тільки дипломатію Орбана та несистемні і популістські заяви Трампа, а і політиків з держав БРІКСу і ШОС, "хороших руських", яким довіряє західне суспільство, "дипломатію нафти, газу та мирного атома". Росія, яка побудувала свою політику на затягуванні війни, не отримала від цього суттєвої переваги, як до того не отримала суттєвої переваги від надії на бліцкриг. Наступна серія підняття ставок ворогом - домовитися на російських умовах про перемир'я, щоб підготуватися до нової війни. А наша справа - максимально витримати важку зиму і відбудувати систему захисту з повітря, знищуючи інфраструктуру російських військових об'єктів, не залишаючи для росіян можливості продовжувати цю війну.
