А чи готові ми до такого сценарію-2. Професійне. І вже без жартів. 2028 рік (хотілося б раніше). Війна закінчується перемирʼям. Фактично, для України вона продовжує існувати, приблизно на тому рівні, як з 2019 по 2022. Для Америки війна закінчиться, для Європи вона залишиться виключно в медійній сфері та в гибридному протистоянні на морях, в повітрі, частково - в діяльності спецслужб.Серед вимог рф, які прийме цивілізований світ - візове потепління, «понаїхали» почнеться в режимі 2010-х, з тиском зголоднілих до Європи росіян на всі ланки демократичних держав, фінансові, мовні, культурні, міграційні, економічні, політичні. Поговоримо про мовну та культурну сферу.Чи готові українські видавці, що на виставках у Франкфурті і, наприклад, у Парижі, зʼявиться російський національний стенд, на якому умовний соловйов буде не злізати зі сцени і представляти нові романи «героїв сво» про загадкову російську душу? В літагентському залі російські скаути будуть пропонувати агентам нову книжку латиніної з «розвінчуванням української пропаганди», та ще і з підтримкою «інституту перекладу з москви» - спішіть першими взяти брудні гроші, ви ж теж зголодніли, панове капіталісти?Українська митниця буде прогинатися під тиском контрабанди з книжками, а Рада Європи - вимагати від України виконання євро законів про свободу розповсюдження інформації.В середині країни зʼявляться «нові тв-проєкти» для ведучих, що постраждали від відлучення від ефіру, а «позитивні блогери» навчать нас бути толерантними.Основні європейські культурні премії отримають «хороші рускі» за «спротив». Чи це - демагогія?Чи ми готові до цього?Чи наш Мінкульт дійсно має якусь політику в цьому питанні?!На фото Харків. Так просто, щоб згадали.
І ще про ВР України.Всі протягом 35 років знали стан справ з рівнем домовленостей. Одна тільки історія падіння Олександра Мороза чого варта. До речі, «подарований» йому за це регіоналами новий будинок так і стоїть недобудований в Кончі.Тільки найперша Рада, де демократи боролися з комуністами - це про ідеї, але не про підкуп.Далі - про коаліції, які розпадалися та створювалися на грошах, про купівлю голосів під конкретний закон, про «сприяння» голосуванню від олігархів (так, іноді навіть це було за гарні справи, наприклад, пакети єврозаконів). Але парламент України ще не знав такого записаного на аудіо відверто цинічного пояснення - звільнити і не призначити. Один іноземний діяч культури працював радником у власного Президента в часи премʼєрства ЮВТ і розповідав про міжнародний саміт у 2008 році, коли путін проводив зустрічі в будівлі цього саміту нон-стоп. І його Президент, коли зустріч затягувалась, повідомив путіну, що ювт вже давно стоїть в коридорі. І отримав відповідь: «Так, я знаю. Це наша пані, постоїть, потім все зробить, що я скажу».
7 січня 2026 року. 48 днів до чотирьох років вторгнення.Венесуела, Куба, Нікарагуа, Нігерія, Південна Африка, Йемен, Сомалі, Іран, Афганістан - «пояс зла» та «великий кормчий» Дональд Світлійший.1. Давайте ще раз зрозуміємо головне в характері Дональда Трампа, стилі його поведінки і способі прийняття рішень. Коли я писав книжку «Кінець гри», в якій описано більшість кроків, які він вже зробив або планує зробити, я враховував наступні моменти:- Трамп вміє слухати інших, але механізм ухвалення рішень не залежить від особистості доповідача;- Трамп цінує стару дружбу і гроші, але рішення приймає тільки враховуючи фактори особистої безпеки та безпеки для максимально довгого утримання повної влади;- Перший термін став тренінгом, Трамп зробив висновки і зосередив біля себе в адміністрації тільки тих, хто готовий підкорятися та грати в команді;- Що стосується конгресменів від РП, то вони грають цю саму роль тільки до результату проміжних виборів, а там почнеться інша історія;- Трамп любить виключно сильних партнерів, тому він продовжує спілкування із Зеленським, не звертаючи увагу на попередню історію часів виборів 2020;- З кожним наступним колом розвитку подій він все більше розуміє, що путін- не той геній злодійства, у якого він вчився, а лузер, який програв країну, нафтовий ринок, а тепер втрачає союзників і програє війну;- Через це все більше дій відбувається особисто проти путіна і ніякі дзвоники не зупинять план дій, що він розробив для себе (саме він, а не радники);- Рішення про воєнний бюджет в 1,5 трлн має кілька складових - війна в Україні, якість особливі нові рішення; замовлення, що мають вирішити питання поповнення запасів; піар заходи щодо створення супер-авіаносців Трамп-серії, супер-літаків, супер-космічних лазерів; супер-дронів, всього, що буде носити його імʼя ще років 50; замовлення, що піднімуть американський ВПК, і обовʼязково дадуть гроші «друзям» з набору топ-бізнесменів, які призвели його до другого терміну; замовлення, які втягнуть США у подальші виплати поза бюджетом наступного року (а він, нагадаю, з жовтня), але у з доплатами у семирічній перспективі; він побачив, що фінансові ринки зʼїли знов чергове системне підвищення держборгу і йде шляхом Берлусконі - взяти в борг на такий термін, щоб віддавало наступне покоління - цей момент вкрай важливий;- Трамп має багато особистих грошей і має задачу суттєво їх збільшити, для цього всі міжнародні проєкти йдуть під егідою особистої вигоди. Він немов би не розуміє, що будь-який Президент США відкриє питання відповідальності за топ-корупцію;- Тепер, після Венесуели, Трамп перестав боятися, зрозумівши, що бояться не тільки його дій, а і його висловлювань (Родригес у Венесуелі вже злякалася і змінила риторику; Президент Колумбії, такий собі Трамп на мінімалках, теж змінить або зникне.2. Сирія дала прецендент успішного втручання на Близькому Сході. Піар-акція з Іраном по підтримці реальних дій Ізраїлю показала, що продовження банкету не тільки не за горами, а може відбутися через 2-3 дні. Подивимося факти:- Іран дуже швидко відновив військовий потенціал і відновлює далі, не рахуючи витрат, втративши контроль за бюджетом; - Ізраїль готовий до продовження через багато причин (відновлення Хезболли, поступове відновлення Йемену, іранська риторика, виробництво в Ірані нових ракет);- Іран брав участь у операціях щодо продажу нафти Венесуели, розмістив біля Каракасу воєнні виробництва за ліцензією; - Незадоволення владою в Ірані традиційно опозиційно налаштованих верств населення отримало підтримку тих, хто підтримував режим - торговельного прошарку населення, це все швидко звело тисячні протести до мільйонних, демонстрації - до захоплення влади в містах, а сьогодні це вже було мільйонне місто Кередж не просто недалеко від Тегерану, а частина агломерації столиці;- Влада Ірану реально довела економіку та інфраструктуру до ручки, а більш ніж 90 мільйонів населення - це страшна сила;
Хуан Гуайдо. Це ключик Трампа до венесуельської нафти, якщо він дійсно хоче поховати російську нафтову промисловість.Спікер Парламенту Венесуели з 2019, переможець (як вважають) президентських виборів того ж року. В. о. Президента, якого визнали 50 країн, в т ч США (Трамп), всі сусіди (Колумбія, Бразилія, Аргентина). Отримав свій перший термін (дистанційно) за те, що хотів віддати Гайані нафтоносну територію, яка і так їй належить (новоросія, на мінімалках, але Мадуро так ц не напав).Живе у США. Член партії «Народна воля». І так, є і інші способи встановлення нової влади: пряма агресія, запрошення військ сусідів для контролю за чесними або «чесними» виборами, тимчасовий уряд з величезною американською допомогою в обмін на нафту з принциповим покращенням рівня життя, але спочатку потрібно відповісти на кілька питань:1. Чому не працювало ПРО.2. Де «Вагнер».3. Що з тіньовим флотом.4. Хто контролює нафту.5. Що з величезним боргом росії.6. Що із спільними з Іраном програмами по створенню зброї.7. Чи потраплять С-300 та Буки до ЗСУ?
Якщо ми розуміємо, що кількість безголових, які йдуть на смерть за тридцять деревʼяних тугриків, кінцева, то розуміємо і те, що далі грошей буде менше, а співвідношення ціна/якість нових тіл буде весь час зростати, то, зрозуміло, що тіньова мобілізація має змінитися на відверту. Не думаю, що чахлик не боїться втратити електорально Москву та Петроград. Чи Петербург? Санкт, чи вже не Санкт, Батьківщину одного злодія, засновану іншим, на костях в тому числі і тисяч українців. Нинішні українці, які живуть не на окупованих територіях або в рф, мають розуміти, що референдум/вибори під час перемирʼя, яке подарує другу Дональду друг Владімір, можуть включати ризик отримати голосування колишніх українців Сургута або Москви. Чим не патріотичний порив? Це не єдиний спосіб, яким ворог може вплинути на ситуацію. Тому особисто я вважаю, що виборів раніше, ніж у їхній конституційний термін у березні та жовтні, у перший рік після закінчення війни, або після підписання реально мирного договору, бути не може. Так, комусь вже хочеться мати новий вибір. Сьогодні новий вибір - це підтримка ЗСУ.5. І так, хтось з моїх знайомих у березні 2022 року розповідав страшилки, що ЗСУ візьмуть під контроль торгівлю продуктами харчування, видобуток копалин та всю інформаційну сферу. Цього не відбулося. Але станом на сьогодні саме ЗСУ є єдиною інституцією в сучасній Україні, яка отримує повну підтримку суспільства, незалежно від інфоповодів та стягування на себе уваги політиками через единий марафон та інші дії. Сьогодні питання уваги зіграло для депутатів у протилежний спосіб. Тепер питання впізнаваності в часи очікування чергового пакету підозр від НАБУ грає негативну роль. В наступному сезоні відбудеться або остаточна втрата субʼєктності парламентом, або зʼявиться новий бенефіціар більшості - той, хто тримає у себе контроль за матеріалами НАБУ і вміє утримувати сиас-кво, щоб не було розголошення. Зміцнивши ситуацію на зовнішньо-політичному фронті, влада остаточно втратила інформаційний та антикорупційний.Колись відповідь на цю тему дали в одному з фільмів: «А ти не кради». Суспільству на шляху до Європи прийдеться змінити традиційну толерантність до корупції на прямо протилежні погляди.
Оскільки путін щоденно бере Купʼянськ, перемежаючи ці взяття захопленням то Степногорська, то Комсомольська, наступає квартал за кварталом у вже давно неіснуючому Вовчанську, рік тому окупував Часів Яр, а Покровськ бере «в кредит» на рік, мабуть, йому терміново було придумати причини відмови другу Дональду, який другий день поспіль вимагає миру на більш ніж годинних телефонних розмовах.Який може бути мир, якщо при таких численних взяттях Купʼянська путін вже бачить своїм Харків, а звідти вже тільки один нічний перехід до Києва, чи не так?А ще, якщо взяти на жалість сердобольного Трампа, то збитий традиційно над Брянськом безпілотник вже виглядає, як 89 «Фламінго», що на підльоті до Валдаю долають відстань швидше, ніж він попрощається з Дональдом і перейде від телефону до туалету. Вірний кінь Лавров трохи поспішає заржати, навіть не подивившись на зведення новин від власного Мінсмерті, чим вчергове створює для світових лідерів атмосферу дежавю.А, якщо серйозно, ми знали, що 100% буде спроба зʼїхати з перемовин, але наскільки ця спроба недолуга і примітивна!
Вже за півтори години ми побачимо події в Мар-а-Лаго. У лютому подібна «затравка» перед пресою створила медійний привод на місяці, а паніка у частини населення не проходить і сьогодні.Якщо буде ця попередня трансляція, як домовлено, побачимо, у що одягнений український Президент, хто з ним поруч, і чи налаштований конструктивно «провокатор на замовлення» Венс. Після зустрічі побачимо, чи буде заключна «прес-конференція» загальною, чи буде окремо зустріч зі ЗМІ у Зеленського. Це - про «маячки». Почуємо, 100%, коментарі європейських лідерів, скоріш за все, зранку. Можливо, також зранку, дізнаємось про формулювання у підписаному документі. Впевнений, документ буде підписано.Також впевнений, питання ЗАеС залишиться і потім, але питання Краматорська буде сформульовано майже конкретно, як мінімум, так, щоб можна було прочитати поміж рядків.Також побачимо, чи вся переговорна команда повернеться до Києва і який буде коментар на питання про Юзика. На жаль, подібні речі ще й як впливають на результат, коли за столом перемовин - Трамп, який хизується своїм вмінням розмовляти.А далі - буде те, що на фото. Звісно, трохи інакше. Думаю, той персонаж, що справа, зараз теж хвилюється через непередбачуваність свого візаві
Будапешт. Угорщина.Протягом найближчих кількох місяців в цій країні відбудеться чергова серія боротьби Схід-Захід, яка може вплинути, безумовно, і на долю України.Що маємо сьогодні?Девʼятнадцятирічне (з перервою) правління Віктора Орбана. Людини, для якої влада - все, ідеологія не має значення. Прийшов з демократами на зламі політичних епох, створив праву вождистську популістичну партію без демократичних процедур всередині, знищив судову систему, повністю контролює правоохоронні органи, підтримує режим європейськими грошима, якими іноді відкупається Євросоюз за голосування, та дешевими енергоносіями, якій надає путін за лояльність. Блокує європейські заходи щодо еміграції, але лояльно надає візи росіянам, не постачає Україні зброю, але, хоч і під постійний театр двох акторів (його та Сіярто, міністра зовнішніх справ), добре заробляє на транзиті та постачанні електроенергії українцям. Вміє себе продати такому ж правому популісту Трампу. Саме через все вищесказане була можливою зустріч Трампа з путіним саме в Будапешті, у випадку, якщо б колективний Захід продав Україну. Має дивний набір претензій до нашої національної, мовної та освітньої політики, надає угорські паспорти етнічним угорцям з України, підтримує сепаратистів на Закарпатті. У 2022 відверто висував територіальні претензії Україні. З сусідів має гарні стосунки тільки з урядом Фіцо у Словаччині. Що вимальовується на виборах.Одна ліва партія з рівнем підтримки до 5%, одна ультраправа з приблизно таким же рівнем очікування голосів. І дві праві популістські партії - «Фідес» Орбана та «Тіса» Петера Мадяра, вихідця з «Фідесу», який розраховує, в першу чергу, на голоси угорців, що за двадцять років стомилися бути «поколінням Орбана» і які готові до ревізії політичної системи. Інші партії - ліві, центристи, демократи, - настільки сильно втратили за ці роки, що вирішили не висувати власних кандидатів на цих виборах, поставити на єдиного реального конкурента Орбана, щоб почати злам системи. Поки що колективний Захід публічно мовчить. Впевнений, задіяні механізми не тільки по контролю за процесом голосування та підрахунками, йде процес виявлення російських агентів, що теж планують бути активно залученими. Зараз мої співрозмовники говорять про:- можливі традиційні для пострадянських республік вкиди та «каруселі» у провінції;- зняття опозиційних кандидатів;- незаконне використання поліції;- залякування, яке вже почалося, в тому числі і за рахунок російських емігрантів.Я був два дні в Будапешті. Що мене насторожує:- величезна кількість російської мови на вулицях, з аканням та оканням, що унеможливлює, що її носії - українці;- бачив на свої очі двох пʼяних угорців «за 50», що співали угорською якийсь марш на вулиці. Обидва були одягнені в російську сучасну польову форму і кирзові чоботи;- відсутність прапорів Євросоюзу, присутність російських. Так, просто на вулицях та намальовані;- деморалізованість частини суспільства;- те, що, згідно опитувань, ледве не половина угорців вірять, що українці напали на росіян, що участь у війні для чахлика - захист, що це агресія з боку НАТО.Моя особиста думка - з лютого Будапешт буде охоплений активними мітингами опозиції. Влада буде намагатися розкрутити «грузинський» сценарій заборон. Надірветься та програє. Нас очікує період багатьох зізнань, знахідок та прозрінь.
Його конкурент Петер Мадяр, лідер партії «Тіса», - виходець з Орбановського «Фідесу», - базує свою електоральну підтримку теж на правому електораті. Ще потрібно не забути про наявність ультраправого «Йоббіка», який теж проорбанівський. Вибори будуть між правими, правими та ультраправими. Маленький сегмент лівих у новому парламенті підтримає людей Мадяра. При наближенні часу голосування очікуємо на активну діяльність ФСБ в центрі Європи, постріли, суди, Майдани та Антимайдани. Орбан - це європейський Янукович часів цифрової демократії. У випадку реальної перемоги опозиції маємо побачити крах режиму, від якого тягнуться звʼязки фінансування до сусідів - Фіцо, який має складну коаліцію і Бабіша, що має проблеми в питаннях корупції.4. 4. Повернемось до тих, хто ухвалює в Європі рішення. Фон дер Ляєн, яка до своєї посади встигла попрацювати міністром оборони ФРН (не забуваємо цей факт) та Мерц - і є архітекторами системи підтримки України, в якій важливо, що Україна має погашати борг виключно репараційними грошима. В цьому відмінність євро кредитів від того, що витискає з України Трамп - зброю за гроші, ресурси під землею, електрику з ЗАЕС, гроші Байдена, квиток в НАТО…Німеччина в сьогоднішньому стані - локомотив модернізації Європи. Саме канцлер Мерц кілька разів тільки йому відомими методами зупиняв Орбана (вчасно вийти в туалет, промовчати, спізнитись, домовитися). Саме він, як в британський та фінський колега, прямо називає путіна злочинцем. До речі, сьогодні французький лідер заявив про необхідність відновлення діалогу з путіним, це продовження лінії останніх днів, коли він відмовився підтвердити конфіскацію грошей путіна, яку до того приймав, як важку даність. Подальший шлях Європи або - до створення власної військової структури, або збільшення фінансування НАТО і новий формат атлантичного блока. Скоро ми дізнаємося про те, чи вдасться прибрати фронду Орбана зсередини і чи потрібно активувати дуже складні механізми реалізації рішень через не одностайне голосування в ЄС. 5. В любому випадку, Україна сьогодні має можливість прискореного шляху до ЄС. Він веде через неприємні для депутатського корпусу та всієї української політичної еліти закони про прозорість власних фінансів, контролю за силовиками та приєднання до непопулярних у нас багатьох документів ЄС, в тому числі мовних, анти піратських, банківських, соціальних та інших. Можливо саме в цей момент і зʼявився виток, що депутатські яйця правлячої коаліції затиснути в кулаку НАБУ (ФБР, британців?), через прослуховування та конфіскацію списків про отримання чорної зарплатні, а прямо кажучі, хабарів. Можливо, звідси всі ці спроби повної амністії? Можливо, вона і потрібна, але тоді починати з чистого листа потрібно всім: владі, опозиції, бізнесу. Першим особам держави? Населенню?
Кілька слів про памʼятники. 1. У нас вже багато років вміють зносити набагато краще, ніж будувати. Руйнувати завжди простіше. Руйнування завжди викликає багато позитиву і у тих, хто руйнує, і у групи підтримки. 2. Палити книжки теж не складно. Видавати трошки складніше. 3. Чи потрібні в Києві памʼятники українським письменникам? Так. Немає десятків тих памʼятників, які мають бути. Анатолій Дімаров, Павло Загребельний, Іван Нечуй-Левицький, Шмуель-Йозеф Агнон, Джозеф Конрад, і так, Захер-Мазох теж. Да, Віктор Некрасов. Знаю, що це не сподобається багатьом.3. Як і не сподобається те, що Анна Горенко (Ахматова) теж має бути, вона завжди була жертвою режиму, а не його слугою. І точно ніколи не була його символом. Але ж вона, якщо серйозно, нікого вже не цікавить? І памʼятник не є популярним. Про нього широка публіка і не знала. 4. З Булгаковим набагато складніше. Абсолютної істини не існує. Те, що він був частиною російського, імперського Києва, безумовно. Чи він є письменником, який буде в історії і далі - теж так. Як мінімум, тому, що видавці багатьох країн, що вклали гроші в переклади, будуть перевидавати його книжки і просувати ще багато років. Від нашого бажання це не залежить. Чи він був свідомим антиукраїнцем? Мабуть, менше, ніж це звучить зараз в полеміці, але так. Тому, безумовно, є логіка в тому, щоб памʼятник прибрати, щоб він не викликав згадок про російську мову і літературу в часи, коли на Україну летять російські бомби. Краще прибрати зараз, ніж постійно обговорювати це далі. Звикнемо дуже швидко. 5. Звісно, є і інші приклади. Але вони не для травмованої Великою війною країни. В центрі Монреаля памʼятник англійській королеві Вікторії. Квітів там немає. Вона - ворог для більшості населення франкомовного Квебека. Але і червоної фарби немає. На фото - памʼятник одному з мерів Відня початку 20 століття. Дуже успішному, багаторічному керівнику міста, який багато чого зробив особисто. Але - антисеміту. Відомому всім віденцям. Подивіться, як виглядає цей памʼятник. І суспільна дискусія точиться багато років. І навіть ухвалене рішення проведеного конкурсу не виконано. Чи нам потрібні подальші свари? Хто хоче читати Булгакова - буде це робити і далі, хто ні - памʼятник його не переконає.6. І головне - нам конче потрібна державна політика щодо памʼяті і памʼятників, яка сприймається більшістю суспільства, і яка побудована не тільки на руйнуванні.
