Примус до миру: хто і як зупинить росію? Чому капітулянтство не дасть результату.
Світова війна: хуситський фронт, європейські наслідки.

Частина третя. Близький Схід. При чому тут Україна та росія?

1. Сьогодні центром важливих подій є не Україна (канцлер ФРН поїхав, росіяни готуються до нових терористичних атак на наші міста, українці грають Вівальді.
На Близькому Сході США та Саудівська Аравія поступово дотискають ірано-хуситську коаліцію (кожен окремо), а Ізраїль постійними скандалами наближає вибори до Кнессету. Почнемо з Ормузької протоки. Саме використаний Іраном шанс створити там колапс і зробив весь світ заручниками цін на нафту. У США потенційні виборці отримали майже рекордні ціни дизелю, Трамп звинувачує українців у зупинці заводів, що давали на зовнішні ринки дизпаливо, Європа прогнулася під Трампа і викидає на ринок 100 млн барелів палива та нафти з резервів, у США резерви за часи вторгнення на Близький Схід впали з 450 млн барелів до 290 і продовжують скорочуватися (до речі, найвища планка запасів там була 770 млн барелів), Китай зменшив запаси більше ніж на 100 млн барелів і активно переводить економіку на відновлювальні типи енергії. Тим часом:
• розбитий чи то іракцями, чи то хуситами нафтогін до Янбу відновлено, саудіти звітували про відвантаження 5.8 млн барелів на добу;
• сірі схеми вивозу нафти під самим берегом Оману працюють, хоча Іран іноді намагається знищити безпілотниками ці транзитні танкери з нафтою, іноді вдало;
• раз на кілька днів катарцям вдається пройти через протоку супертанкерами із зрідженим газом, обкладеними мішками з піском, пожежними засобами та ємностями з водою. Іноді танкери горять. Військові США охороняють такі колони з моря і неба, але їхні кораблі не заходять до Перської Затоки;
• за даними аналітиків, зараз через Ормуз проходить на добу від 12 до 17 млн барелів нафти на добу, у середньому 13,8, це десь 75% довоєнних обсягів, а разом з відновленими поставками через нафтогін Схід-Захід у Саудівської Аравії та логістичним мостом ОАЕ на Фуджейру до Оманської затоки - вже на рівні минулих років. А є ще відновлений нафтогін з Іраку на Туреччину, збільшення видобутку у США, Венесуелі та Лівії, нафти, здається, мало би вистачити і ціна 100 доларів за барель, завдяки якій добре годуються росіяни, має просісти. Вона і просяде, скоріш за все, до виборів у США, під тиском Величного. Він потім пояснить, що це він знизив ціни, а у збільшенні винні попередники та Україна;
• серед найбільш постраждалих виробників - Катар з газом, гелієм, сіркою, аміаком та іншими продуктами газохіміі, та маленькі Кувейт та Бахрейн, що не мають можливості побудувати власні газопроводи та нафтогони. Вони планують взяти участь у великих інфраструктурних проєктах через Сирію. Саудіти щось вже проектують через Іорданію та Сирію і планують дуже потужний (5-7 млн барелів) нафтогін через Оман до південних портів. Саудіти завжди відчувають, що буде завтра;
• а завтра ціна різко впаде, обхідні маршрути зроблять Перську Затоку регіоном без танкерів. Оскільки іранський режим не планує домовлятися, Америка займається примусом до реальних перемовин - Іран є єдиним, кому не вдається випустити власні танкери за межі Затоки. Навіть східні порти, за Ормузом - не працюють через американське ембарго;
• Іран не тільки не вивозить нафту, він не може ввезти вкрай необхідні товари. Раніше для цього був піший варіант з Туреччини та Пакистану, вже ні. З цього тижня США вводять санкції на тих, хто продовжує постачати вантажі до Ірану залізницею або машинами. Курс іранської валюти (ріала) продовжує вільне падіння (вже 2.7 млн реалів за долар). Мені здається, що при курсі пʼять всі рішення будуть прийняті.

2. Чи залишився у Ірану воєнний потенціал, який дозволить за пару тижнів до виборів у США влаштувати у Затоці Армагедон? Не знаю, але бачу, що вже третя за рахунком авіаносна група США рухається на Близький Схід. Пересунення таких мас техніки і такої кількості людей - це не тільки гроші, це складна логістична задача.