Вони повернуться писати про трагедії "маленького русского человека", про "наших хлопчиків", які героїчно захищали мирні російські міста, про війну, яка знищила сім'ї, про героїв-навальнинців, про майже класика-прілєпіна, про знищених бомбами "воєнкорів-пропагандистів", про полководців-які завжди поза політикою, про помилки злочинної влади, через яку війна тривала так довго і не була виграна. Дійсно, хтось це зробить так талановито, що уникне всіх моральних питань з боку світових видавничих концернів і отримає світові премії, можливо, і нобелівську. 6. А що нам? Нарешті зрозуміти, що книговидання це безперервний процес, який потребує консенсусу в суспільстві щодо національної культури, великих грошей та обережного становлення до власного творчого потенціалу. Сотні талановитих письменників вже не з нами через російських вбивць. Тільки Фоліо вже тільки за останній рік видало 3 книжки авторів, які загинули, не побачивши їх. Інформаційна політика теж потребує консенсусу хоча б всередині влади, грошей і професіоналів, які при справі і яким довіряють. Не бачу сьогодні нічого з цих трьох факторів в дії. Слава Україні.Прошу перепостити цей текст не тільки друзів