#плодибезсонняМИХАЙЛОВІ ДЗВОНИМихайло був дзвонарем на дзвіниці Михайлівського собору. Стояв високо, дзвонив голосно. І думки мав високі — про божественне, не про мирське. Скільки себе пам'ятав — все життя дзвонив у дзвони, кожного дня маючи це за послух або ж сродну працю — як прочитав у мудрого Сковороди.Єдиний день у році не мав він роботи — на Страсну П'ятницю, коли весь світ у скорботі через смерть Спасителя. Отже, мав Михайло вихідний, який треба було чимось наповнити.Воістину випробування для кожної людини, яка має щастя улюбленої роботи — прожити вихідний й не согрішити.Михайло нудився без дзвонів. Тоскно йому робилося, побачивши улюблені мовчазні дзвіниці: мовчала Михайлівська, сумувала Лаврська, оніміла Софійська. Не радували його душу ні природа, вбрана в тендітну зелень, ні святкові вікна й вітрини, заквітчані передвеликодніми композиціями. Вирішив Михайло, що нічого страшного не трапиться, якщо він один лиш раз вдарить у найменшенький дзвін, коли надвечір люди до Плащаниці йтимуть — нагадає, так би мовити, про особливість цього дня.Здолавши останній сумнів, Михайло злегка задзвонив... Перевернулося небо, розбилося, впало до ніг дзвонареві. Золотосяйна позолота куполів вкрилася темінню ночі. Дерева, привітні весняному дневі, з гуркотом повалилися, оголивши все своє коріння догори, ніби крони.Впав Михайло серед дзвіниці, не рухається та й бачить себе самого ніби уві сні: буцім несе він важкі та ще важчі дзвони кришталевими сходами на небо. А обіруч тих прозорих тендітних сходів святі стоять та усе Михайла дражнять: праця сродна, а вихідний - щоб відпочивати!Збентежені від сваволі Михайлової Варвара і Катерина, Параскева та Юстина. Тут і Юрій зліз з баского коника, скрушно хитає головою. З-за пелени хмар з'явився архангел Михаїл, говорить дзвонареві:- Один день у році дзвонам мовчати, а ти й того не дав. І у себе, і в інших вихідний вкрав. Матимеш покуту на весь рік: мовчатимуть твої дзвони, а ти замість них до служби дзвонитмеш!Опритомнів Михайло, підвівся. Кинувся до дзвонів - висять без язиків, ніби й не мали їх ніколи. Відкрив рота, а звідти як вирвалося: "бам!" А на це здивоване: "бом!" А по цім налякане: "бам!" А затим схвильоване "бом!" А услід нестримане "бам!"А люди почули, що з дзвіниці дзвонять, та й почали до церкви ладитись. Паски святити.10-11 цвітня 2026 р.