29 серпня — День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність УкраїниЄ дні, коли слова мають звучати тихіше за пам’ять.Сьогодні ми згадуємо тих, хто віддав життя, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Тих, хто не повернувся додому з війни, залишивши після себе родини, друзів, побратимів, нездійснені мрії та плани.Ця дата назавжди пов’язана з трагедією Іловайська. 29 серпня 2014 року російські війська, порушивши домовленості, відкрили вогонь по українських військових, які виходили з оточення визначеним «зеленим коридором». Колони розстрілювали просто серед соняшникових полів Донеччини. Того дня загинули 366 українських воїнів, 429 отримали поранення, сотні військовослужбовців зникли безвісти або опинилися в полоні.Відтоді минуло дванадцять років. Але війна не завершилася — і ціна боротьби за Україну продовжує зростати.Серед тисяч полеглих Героїв — наші земляки, краматорці. Люди, яких знали у наших дворах і на наших вулицях, з якими навчалися, працювали, дружили, створювали родини. Вони залишили звичне життя, щоб стати на захист своєї країни. Для держави вони — Захисники. Для своїх рідних — назавжди сини й доньки, чоловіки й дружини, батьки, брати й сестри.За кожним іменем — окрема історія. І кожна з них варта того, щоб бути почутою та збереженою.Саме тому Краматорська громада продовжує збирати й упорядковувати інформацію про загиблих земляків. Завдяки військовим, правоохоронцям, родинам, друзям та мешканцям громади нам вдалося зібрати відомості вже про сотні краматорців, які загинули, захищаючи Україну.Їхні історії зібрані на порталі «Небесне військо Краматорська» — щоб імена наших Героїв не залишалися лише рядками у списках, а їхні життя, мрії та подвиги були відомі наступним поколінням.На основі зібраних матеріалів уже видано дві книги пам’яті: перша містить 233 історії, друга — ще 107. І ця робота триває. Адже війна триває, а разом із нею з’являються нові імена тих, кого ми маємо пам’ятати.Пам’ять — це не лише скорбота. Це наша відповідальність. Поки ми називаємо полеглих поіменно, розповідаємо про них, бережемо історії їхніх життів і продовжуємо захищати Україну, за яку вони віддали найдорожче, — вони залишаються частиною нашої громади та нашої спільної історії.Схиляємо голови перед усіма Захисниками і Захисницями України, які загинули за свободу та майбутнє нашої держави.Вічна пам’ять полеглим Героям.Вічна слава Захисникам і Захисницям України.