Помирає друг.Волонтер з Херсону.Вивозив дітей, носив аптечки,перепливав Дніпро на гумовому човні,аби комусь дати шанс.А собі не встиг.Дрон швидший за добро.Моя люба тітонька вагітна.Друга дитинка.Новий маленький серцебит у світі.Колега. Сорок п’ять.Рак.Людина, що не любила цукор і токсичних людей.Програла тілу.Чи це тіло програло нам усім?Мамі — 42.Ми співали їй "Happy Birthday"під тост із домашнім вином.Танцювали.Бо не знали, скільки таких днів ще буде.Бо знали, скільки їх не буде в інших.Ну от —теракт у Сумах.Грьобані росіяни. За що?За все. У Києві — квітнуть дерева.Всі знімають сторіс.Ще трохи — і хтось запустить марафон "Весна в моїй душі".А на сході — квіт нації.І він гине.Не поетично. Не кінематографічно.Гине — боляче.А я не знаю їхніх імен.Мені соромно.Я закохуюся.Красива кав’ярня.Красива весна.Красива рука на моїй.Це і є дуальність життя.На межі могили й роддому.Між новинами і новинами.Між "він загинув" і "вона народила".Між гівно і магнолії.найсміливіше з усього —не збожеволіти.