Маємо ґрунтовні доповіді розвідки про російські плани на осінь. Чого там немає – в російських планах, – так це миру. На жаль. Поки що немає. Путін готує умови для розширення мобілізації. Цифри його втрат говорять самі за себе. За неповних сім місяців цього року до лав російських збройних сил надійшла 221 тисяча осіб. У той час як втрати росіян у той самий період склали майже 225,5 тисяч, і з них 131 тисяча – це вбиті, майже 93 тисячі – поранені, значна кількість поранень – важкі, бо в росіян тотально погана фронтова медицина. Путін готується просто забирати нових росіян на війну. Він маскує це іншими словами, сигналами, але готується. Важливо, щоб ми з партнерами могли натиснути на Росію достатньо, щоб думки про припинення цієї агресії стали домінувати – думки про мир, а не про додаткову російську мобілізацію. Наші далекобійні операції, наші мідстрайки цьому сприяють. Все більше росіян помічають путінську війну та втрачають від неї і думають, що війну не треба затягувати. Ми бачимо це.Ми бачимо й співпрацю Росії з Північною Кореєю. Росія хоче отримати ще 30 тисяч військових із Північної Кореї: вже з червня готуються у Воронезькій області, щоб їх прийняти. Також Північна Корея готується передати Росії нові пускові установки для балістичних ракет. Це загроза не тільки для України. Росія допомагає Північній Кореї навчатись війни, покращує їхню зброю – дає їм досвід реального застосування зброї. Все це загроза для кожного в Азії, хто в зоні досяжності північнокорейських ракет. Ми будемо протидіяти.
Два роки без…Зіновій Козицький молодший «Скарби»Скарби, що визначають сенс життяНі, не скарби, бо від скарбів радість і надія. А життя ними не обмежується.Якшо йти полем ввечері у червні, коли сонце вже сильно зайшло, і тільки край неба світиться тьмяно-блакитним, помічаєш, що сам мимоволі поставив себе у ті обставини, у яких зараз йдеш: чи від заходу, чи від сходу, і не дуже важливо куди і звідки, ти прямуєш полем у червні ввечері, швидше всього, стежкою між засівами, або дикою травою, і голова твоя може бути похилена чи підборіддя припідняте, втомлений ти чи ні, джинсова на тобі куртка, шкіряна, а чи футболка – ти йдеш полем у червні ввечері, не сильно пам‘ятаючи, але знаючи чомусь, що завтра ранок, а потім жовтень, потім січень, потім квітень. Про червень знати не можна – він навколо тебе.Дуже тяжко зрозуміти, що те, що зараз відбувається з тобою, колись повториться. В тому плані календар – велика брехня, бо жоден червень ще не був насправді червнем. Пори року плинні і не залишаються такими, як були, а натомість творять одна іншу і наступні. Люди плинні, і все створене ними, і чим вони є – перш за все, народи і сім‘ї, кола друзів і команди.Народи і пори року не вміщуються в такі поняття, як статика, бо якщо пора року статична – настав кінець світу, а якщо статичний народ – його давно вже не існує на світі, і нема кому бродити по землі і розказувати звідки він, і нема кому чекати червня, і приїжджати теж нема до кого і куди. Статичне слово – Пангея, і Помпеї – статичні теж.Багато сенсу я бачу у мінливості, яка не завжди приємна, а найчастіше дуже гірка, у взаємодії, що через цю мінливість виникає. Ми варті один одного тільки тому, коли і де ми зустрілись – бо наших зустрічей не було би, якби не було вигнанців з дому, шукачів золота, місцевих персонажів, «лисів микит», борців за справедливість, хоча найчастіше борець за справедливість – один з попередніх.Невимовно складно мені у Львові було відпускати Катрусю і Катеринку, Сяню і Квітку, Марію і Юлю, Зосю і Ярину, Соню і Христину, Солю і Мереживо, Настю і Олю-Олену. І у Відні буде непросто відпустити Солю і Віку, Віку і Іру, Соню і Олю, Вероніку і Лізу, Ені і Надю, Аню і Соню, Настю і Мар’яну, Софію і Едіт, Ксеню і ше якусь сильно грудату дівку, шо вчила мене танцювати вальс, але імені якої я не запам‘ятав.Для мене завжди було якесь Тримурті в тому, шоб бути при складанні віршів і ролей, рисах вищеперелічених жіночих облич і збірці тих понять, шо означають «Україна» на моїй пам‘яті. І в яких би обставинах в житті я не опинявся, завжди хотілося до цього вертатись по сильно і давно витоптаних шляхах від мого дому на львівський вокзал і від гуртожитку до станції віденської підземки Шведенплятц, шляхом нічних пригод і авантюр, помічання і придумування історій, повних попільничок, нехитрих компліментів, посадженого голосу від декламування, цілоденних репетицій весь липень і проваленої не одної вистави, шістнадцятигодинних нічних змін на львівському вокзалі під війною, актовим залом школи у тринадцять років, водіння дівок вночі додому, щоб батьки не чули, і може навіть трохи ше чогось.Сенси для мене ловились у процесі, і ті, що ловились – не відпускають мене досі.Найбільший сенс, шо мене не відпустив – думка про, те як мені вернутись.Zenyk Art Gallery
Щоденно о 9 годині – загальнонаціональна хвилина мовчання. Зупиніться, де б ви не були, і вшануйте світлу пам’ять усіх, хто загинув за Україну через російську агресію.Сьогодні Львівщина прощається зі захисниками:🕯️ Віталій Куцик Житель села Торчиновичі Старосамбірської громади.Проходив військову службу на посаді бойового медика 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А5001.Тривалий час вважався безвісти зниклим. Загинув 30 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Солоне Покровського району Донецької області.🕯️ Олег СлепокураУродженець міста Белз Львівської області. Із початком повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ. Виконував бойові завдання на Дніпропетровському, Південно-Слобожанському, Північно-Слобожанському та Курському напрямках у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади.Нагороджений відзнаками Президента України: орденами «За мужність» II та III ступенів, відзнакою «За оборону України», відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест» та медаллю «Ветеран війни». Не стало захисника 19 червня. 🕯️ Андрій Пирч «Доктор»Львів'янин. Із початком повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ. Виконував бойові завдання на Запорізькому й Донецькому напрямках у складі 45-ї окремої артилерійської бригади імені генерала Мирона Тарнавського.Нагороджений нагрудним знаком Міністерства оборони України «Знак пошани», відзнакою начальника Генерального штабу ЗСУ «За взірцевість у військовій службі» та медаллю «Ветеран війни». Не стало воїна 24 травня. 🕯️ Олег Харкевич Львів’янин. Із початком повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Нагороджений медаллю «Ветеран війни». Не стало захисника 2 липня. 🕯️ Олексій БондарчукЖовківчанин. З початком повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ. Виконував бойові завдання в складі 24-ої окремої механізованої бригади. Був поранений. На жаль, 17 липня 2026 року, серце захисника зупинилось під час проходження лікування в лікарні у Краматорському районі Донецької області. Йому було 47 років.🕯️ Андрій БатицькийЖитель села Малнів Яворівського району. Молодший сержант, інспектор прикордонної служби, навідник протитанкового ракетного комплексу. Загинув 27 червня 2025 року біля населеного пункту Біла Гора на Донеччині. Служив у прикордонній комендатурі швидкого реагування.🕯️ Любомир Лапей Родом із села Ялинкувате Славської громади. Загинув 14 липня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Слов'янськ Донецької області. Захисникові було 35 років.🕯️ Юліан Сосновський Уродженець Новояворівська. Проживав у селі Старичі. З початком повномасштабного вторгнення восени 2022 року долучився до лав 129-ї окремої бригади територіальної оборони. Після отриманого поранення продовжив службу у лавах Національної гвардії України, у складі 14-ї бригади оперативного призначення «Червона калина». Від серпня 2025 року вважався зниклим безвісти. Загинув 14 серпня 2025 року поблизу села Новоекономічне на Донеччині. Йому було 27 років.🕯️ Андрій Кацюба Житель села Острів Рудківської громади Самбірського району.Проходив військову службу на посаді оператора безпілотних літальних апаратів відділення безпілотних комплексів штурмової роти штурмового батальйону військової частини.Загинув 12 липня поблизу населеного пункту Малокатеринівка Запорізької обл.Вічна та світла памʼять Героям🕊️
Не знаю іншого парку у Львові, де в будь-яку пору є стільки людей. Одні бігають, інші гуляють із дітьми, хтось вигулює собаку, хтось п’є каву, читає книжку чи дрімає у гамаку…Тому, коли ми обирали місце для «Простору рівних можливостей», для мене відповідь була очевидною: він має зʼявитися у Стрийському парку!Відтепер поруч із Обласною дитячо-юнацькою спортивною школою працює новий багатофункціональний спортивний майданчик. Тут ветерани тренуються разом із молоддю, люди, які користуються колісними кріслами, – біля тих, хто прийшов після роботи позайматися на годинку. А діти бачать все й ростуть з розумінням, що це – норма.Тут встановили сучасні силові тренажери зі змінним навантаженням, частину з яких адаптували для людей, які користуються колісними кріслами.Зробили доступнішою і Обласну дитячо-юнацьку спортивну школу. Тепер школа та майданчик доповнюють можливості одне одного.Проєкт реалізували в межах обласної програми «Ліга Нескорених». Майданчик відкрили два тижні тому. І найприємніше, що вже зараз він майже ніколи не буває порожнім.Зранку на ньому зазвичай займаються ветерани, аматори і спортсмени. Потім приходять сім’ї з дітьми, молодь, люди старшого віку. Навіть у неділю ввечері всі тренажери зайняті, а звичні для парку звуки дитячого сміху, розмов і співу птахів тепер природно доповнює дзвін металу спортивного обладнання. Це звук життя, й руху вперед!Приходьте й ви! Із друзями, дітьми чи самі. Подбайте про своє здоровʼя.Це безоплатний простір, який ми відкрили для всіх. Зі щирою вдячністю людям, завдяки яким маємо державу.
Щоденно о 9 годині – загальнонаціональна хвилина мовчання. Зупиніться, де б ви не були, і вшануйте світлу пам’ять усіх, хто загинув за Україну через російську агресію.Сьогодні Львівщина прощається зі захисниками:🕯️ Олександр СавойлоЛьвів’янин. У 2025 році долучився до лав ЗСУ. Виконував бойові завдання на Миколаївському напрямку у складі 39-ї окремої бригади морської піхоти. Не стало воїна 15 липня.🕯️ Роман Дмитришин Львів’янин. У 2024 році долучився до лав ЗСУ. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку у складі 425-го окремого штурмового полку «Скеля» Сухопутних військ Збройних Сил України. Не стало захисника 6 січня 2025 року.🕯️ Петро Більо Житель села Грушатичі Добромильської громади Самбірського району.Проходив військову службу на посаді гранатометника 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини А0536. Загинув 6 вересня 2025 року поблизу населеного пункту Григорівка Бахмутського району Донецької області.Вічна та світла памʼять Героям🕊️
Нарешті працівники галузі культури в Україні матимуть гідну оплату праці!Із 1 січня 2027 року посадові оклади працівників державних і комунальних закладів культури зростуть до 70%. Це перший етап реформи оплати праці у сфері культури, який ухвалив Уряд.І це – правильне рішення. Бо неможливо очікувати сучасного управління музеєм, театром, бібліотекою чи народним домом, коли керівник отримує близько 12 тисяч гривень. За такі гроші важко знайти професійних людей, які здатні розвивати заклади, залучати ресурси та створювати якісний культурний продукт.Культура формує українську ідентичність, зберігає нашу спадщину і творить сенси, за які сьогодні воює Україна. Саме тому люди, які відповідають за ці процеси, повинні мати достойну оплату праці.Львівська ОДА протягом останніх чотирьох років системно порушувала це питання перед усіма міністрами культури.У лютому, коли Тетяна Бережна була у Львові, ми окремо говорили про необхідність змінити підхід до оплати праці у галузі культури. Вона почула ці аргументи, пообіцяла знайти рішення. І слово стримала.Дякую Тетяні Бережній за те, що вона підтримала нашу багаторічну ініціативу щодо справедливої оплати праці працівників культури.І дякую Уряду під керівництвом Юлії Свириденко за те, що затвердили ці зміни.
Виходить, що першим нову експозицію в ZAG побачив Спеціальний представник Святого Престолу з питань України – Кардинал Маттео Дзуппі😌 Як наполягав мій Зеник, мистецтво має бути доступним для всіх. Саме тому ZAG – перший в Україні артпростір, який створили за міжнародними стандартами безбарʼєрності.Тут тривають останні приготування до відкриття виставки «Наші».Директорка галереї Христина Береговська провела для Кардинала ексклюзивну екскурсію.Він був вражений глибиною та різноманіттям творчих голосів наших митців. Українські народні наративи дуже нагадали йому улюблену Болонью. А найбільше високому гостеві відгукнулися роботи Івана Сколоздри.«Наші» – це одна з наймасштабніших виставок українського наївного мистецтва, примітивізму та артбрюту останніх років. Вона об’єднала 207 творів 27 митців із різних куточків України – від Марії Примаченко й Параски Плитки-Горицвіт до сучасних авторів.Друзі, буду дуже радий бачити вас на відкритті – 16 липня у Zenyk Art Gallery.📍 Львів, вул. Шота Руставелі, 7.
Щоденно о 9 годині – загальнонаціональна хвилина мовчання. Зупиніться, де б ви не були, і вшануйте світлу пам’ять усіх, хто загинув за Україну через російську агресію.Сьогодні Львівщина прощається із захисниками:🕯️ Роман КіндратишинБориславчанин. Долучився до лав Збройних Сил України в березні цього року. Ніс службу на посаді кулеметника 2-го аеромобільного відділення у складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Загинув 4 липня під час виконання бойового завдання поблизу села Іванівка Синельниківського району Дніпропетровської області.Йому було 37 років.🕯️ Сергій ГоробинськийРодом з Луганщини. Вперше долучився до лав Збройних сил України 2017 році, підписавши контракт. Після повномасштабного вторгнення у 2022 році перевіз сімʼю у Борислав та знову пішов у військо. Служив у складі 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади, а згодом у лавах 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка. Загинув 2 липня поблизу населеного пункту Павлівка на Сумщині. Йому було 48 років.Вічна пам’ять та шана усім полеглим Героям!
Цими днями були детальні наради з дипломатичною командою по більшості заходів до серпня. Багато буде активностей. Найголовніше – щоб Україна отримувала засоби ППО саме так, як потрібно, і саме так, як наші партнери обіцяють. Графік постачання ППО – це ключовий графік для України і персональна відповідальність дипломатів по всіх напрямах саме такої нашої співпраці з партнерами. Команда уряду, міністерств закордонних справ і оборони України саме на цьому повинні зосередитись. Потрібні результати. Добре поставлена робота по виробництву в Україні та разом з партнерами зброї для наших далекобійних санкцій і також наших цілком справедливих відповідей середньої дальності по окупанту. Кожен день видно, що українська влучність працює. Я вдячний усім залученим силам. СБС, Сили спеціальних операцій, СБУ, ГУР – усі наші підрозділи, дякую вам. Цей наш тиск та кожна інша форма тиску на Росію мають працювати й надалі і спрацювати на мир. Вже більшість в Росії висуває претензію Путіну, що його війні не видно ні кінця, ні краю. І всі теперішні складнощі для росіян мають їх наближати до думки, що ця їхня війна є, і це не просто «каміння з неба», і що їхня війна повинна закінчитись.
Україна неодноразово давала сигнали, що втягування Росією у цю війну ще Білорусі може призвести до вкрай небезпечних наслідків. Зокрема, ми зафіксували, що вздовж нашого кордону на території Білорусі встановлене спеціальне обладнання, яке працює на Росію, на росіян, яке допомагає росіянам завдавати удари дронами по нас, по нашій території. Ми в Україні знаємо про чотири такі ретранслятори в Білорусі – саме у Гомельській та Брестській областях. Саме завдяки такому обладнанню завдавались удари по Житомирській, Рівненській, Волинській областях, по нашій енергетиці, по нашій залізниці – по звичайних містах, по наших селах. Білорусь має час, щоб демонтувати це обладнання. Також ми знаємо про кожен завод у Білорусі, який працює на Росію і працює на цю війну. Кожне підприємство, яке постачає компоненти для російської зброї – для бронетехніки, для ракетних систем, – і також підприємство, що постачає Росії пальне на війну, – це все втягування Білорусі у війну. Україна не хоче цього, і ми попередили фактичне керівництво Білорусі, яке впливає на відповідні події. Загалом тільки за січень – травень постачання бензину з Білорусі в Росію зросло в 13 разів, якщо порівнювати з аналогічним періодом минулого року, а дизеля – утричі. На жаль, це допомагає Росії адаптуватись до тиску і не наближає мир. Має бути навпаки: мир має наближатись, і Білорусі варто робити ті речі, про які говорить її фактичне керівництво неофіційними каналами, щоб ми в Україні дійсно бачили, що Білорусь дійсно проти цієї війни. Цю війну треба закінчувати. Мир потрібен.
TGLIST.COM.UA
