А чому ми не здивовані?Чергового працівника Мінкульту спіймали на корупції. «Прокурорами Деснянської окружної прокуратури м. Києва повідомлено про підозру вже колишньому заступнику генерального директора з питань реставрації та експлуатації Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури заповідних територій виконавчого органу Київради (КМДА). Його підозрюють у розтраті бюджетних коштів під час реставрації пам’ятки містобудування й архітектури національного значення - корпусу Флорівського монастиря. Встановлено, що підозрюваний уклав договір із товариством-підрядником на виконання робіт з реставрації пам’ятки архітектури. Підрядник  роботи з реставрації виконав не якісно – частину робіт виконали частково, а частину – за завищеною вартістю.  Не зважаючи на це, посадовець забезпечив погодження актів приймання виконаних будівельних робіт, на підставі яких на рахунки товариства-підрядника перерахували бюджетні кошти. Висновками проведених судових експертиз підтверджено збитки столичному бюджету на суму 660 тис. гривень. Дії посадовця кваліфіковано за ч. 4 ст. 191 КК України. Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років». Невже ви думаєте, що цей випадок - поодиноке свідчення корупційності однієї окремої людини? Ні, ми переконані, що не думаєте. Бо корупція - то друге імʼя влади в Україні. А відтак, всі ці чиновники, які в екранах телевізорів зʼявляються у вишиванках, поза екранами - працюють над корупційними схемами, які в майбутньому допоможуть їм спокійно виїхати за кордон і звідти безбідно і потужно «любити» Україну. І якщо хтось думає, що вони крадуть тільки десь на одному «обʼєкті», то він сильно помиляється. Вони крадуть скрізь, куди можуть дотягнутися. Це в першу чергу стосується Лаври. Адже, вигнавши звідти монахів, і довівши стан святині «до ручки» (монахи б не дали цього зробити) - можна попросити мільйони на «реставрацію». Коли в Лаврі обсипається штукатурка зі стіни - керівництво Заповідника радіє. Бо можна буде з держбюджету «вибити» кругленьку суму, в пʼять, а то ц в десять разів більшу за ту, що треба для нової штукатурки. Та й ту, що нанесуть на стіну, нанесуть так, шоб через рік вона знову відпала - і «карусель реставрацій» була запущена знову. І коли всі ці мінкультники кричать про любов до України і боротьбу з «Церквою держави-окупанта», насправді вони кричать - ми хочемо завжди «вигравати» тендер на «реставраційні роботи», адже тільки так ми можемо спокійно «заробляти».Звісно, не всі такі. Але, якщо мова йде про керівників, то слід памʼятати - просто вченого (яких ми на чолі Запвідника не бачили вже років 20) або, тим більше, просто чесного - на посаду не назначать. Так і живуть.