ПІСНЯ МОБІЛІЗОВАНОГО

Нас повʼязали біля барбершопу. Є бронь! - кричу - єбронь, єбронь! Не вірять, людолови і флетвайтПролився на штани предвісником потопуЧи гіршої вселенської біди. В бус ТЦК заштовхують - Давай! Чорт, порятуй! Господь, не приведи!«Йди сам воюй!» - кричу бику зі шрамомЦе помилка була - подумала печінка.«Пустіть його!» - якась волає жінка.(Йшла повз) та вже запізно. Чи зараноЗанурився у відчай? Чи втекти Все ще можливо? Квіточка, як яНе для війни зростала на Печерську. А ви всі маєте маніру кепськуНе брати трубку коли треба нікуя. Але і теолефон і гідність і надіюЗабрали нелюди. У ВЛКЯ впасти намагався, я лякав… Душа померла. Я стою над нею,Ридаю. Я загину в першому боюРозтрощить ноги бомба, куля вибʼє око,Вже не побачу шльондрочку свою,А їй в нічному клубі буде одиноко,Спочатку, перші декілька хвилин… Де тут вони беруть амфетамін? Полк двісті двадцять пʼятий, штурмовий.«Кинь сподівання, кожний, хто заходить»На це БеЗеВеПе. Помру я тут, а не в бою, я згоден,Я відспівав себе.«Бігом!» І я біжу,«Копай!» І я копаю.«Дозвольте, пане лейтенант…» «Що?! Взвод, повзти до краюПозиції! Назад!», «дебіл, мовчи…»Здихають мобіки в строю…я знаю:Вони мене прибʼють у бліндажі, вночі… Звʼязок і топографія і тактика у трійках. Я хворого вдавав та не здіснилась мрійка,Бо госпіталь - ще далі аніж рай. Туди не пустять грішника, допоки діє нирка,Бодай одна. Продай. Ще мінування, протидія дронам, «кропива»,Щодня годин дванадцять бойової підготовки. Я вже не думаю, я реагую. Психіка криваКолись була, язик задовгий. Та творить інженерна практика дива. А може, лиш війна - є звільнення із пекла? Сирена знову. «В укриття! Давай! Давай!»Ракета під@рsька летить, а не лелека. Майор Ширяєв каже: штурмувати будуть всіТа дехто виживе. Він любить нас, гадаю. Я під Покровськ потрапив навесні:Бруд по коліна, міни, дронозграї,Як має буть у квітні. КАБи перелітні. Кілометрів пʼятнадцять до еСПешки. Під ранок, пішки. І там, у посадці згорілій, вночі у зігнилій норіВсе раптом стає зрозуміло - що з нами і що у горі:Що смерті нема, що б не сталося далі зі мною,Війна трансцендентна, ніколи не буде земною. Он той підрвався, той кулю дістав, а наступний згорівВони лиш продовжують штурм від землі до зорі І я незабаром продовжу із ними, я знаю. Є страх перед боєм і після та не у бою,Лиш втома: тікаю, стріляю, а після блююВід газу і нервів і смороду в під@рsьких норах,Зчорнілої крові, бо евакуація буде не скоро. Ванюшка, здавайся! - кричу - не бикуй, будеш жити! Він здався таки. Молодець. А чи вбити, а ЧИ тоВіддати начальству на обмін? Світ сірий, добра нині обмаль. Нарешті ротація. Очі вцілілих і нимиВдивляється вічність у вас. Ті здаються живими,Хто мій допивають флетвайт,Фєн у ніздрю у ліву сують,Барбершоп раз на тиждень… Реактивний Шахед - в ньому суть. Але в наступі нас розбивають по троє… І раптом я думаю, так я собі уявляю,Що буде хвилина коли перед строєм (Вже на той час - полковник, а може і вище) ШиряєвПостане і Скаже: ви вільні, завершена клята війна. Я скажу: зачекайте! Не є тільки ваша вона! Ми - отруєні вічністю. Мир - смертельний для нас. Вимагаю продовжити штурм повсякчас,На весь простір, на всю глибину, Висоту, на мерців, що здаються живими. Ми - живі, що здаються мерцями між ними. Заберіть собі мир і залиште нам рідну війну! У душі моїй фронт, у руках автомат, а в наплечнику міниКорчинський | Patreon | Мерч | Книга | Поставити питання