Пейзаж не розкривається повільно, як колись —Воли подохли.Дурна автівка, швидкість сто, дроти переплелисьВ клубочки охри.Зим передмови і фінали днівРуді, не сині.Малюнок світу зник або замиготівВ насінні —В частинках елементів. А поляБезкраї,Як каже фізика. Балістика здаляКарає.Дай швидкість ще!Зупинка — це загибель,життя течеКудись, якщоДоїдем.Фонтан землі позадуІ влучання перед нами.Брат, не гальмуй!У русі ми сприймаємо не рисами,А кольорами.Ось вщухла артилерія. Але стоять конструкції цементного заводу.Як нині не впадуть, спричинять суперечки та незгодуЗа років двісті:Що боронив цей замок в цьому місці?А дехто все припише іншопланетянам.Бо на початку двадцять першогоЦей рівень будівництваБув незнаним.Ті (тобто ми) були занадто примітивні,Якщо судити за книжками Хомського Ноама,Тут проситься для рими слово «хама».Відкинемо її. Напишем риму «півні».Але ж вони зважатимуть на нього,Він дивом збережеться,Ще уривок цього віршика безглуздого, смішного.Завод. Ноамова багатотомна маячня,Ось цей рядок в кістках солдата знайдуть(щось загортав у клаптик,А уламок ззадуПотрапив під шолом).Комедія нічнаТрагедію заступить полуденну.Майбутнє — це пристанище кінця,Не та історія, і розповідь не ця.Дай турнікет, я накладу на вену.Десь витікає час —Кров світу на бетоні.Не буде васВ наступному сезоні.Не буде нас,Лиш отвори бездонніУ пам’яті. У комі нескінченність:Критична втрата вічності.І висновки нікчемніОстанніх майбуттян.Я бачу наскрізь їх, вони ж, напевне,Про нас не знатимуть.Та й добре, як на мене.Корчинський | Patreon | Мерч | Книга | Поставити питання