Що там у Коморі? | відгук_книгонос"Походження" Саши СтанішечаЯк описати книжку, яка схожа...

#відгук_книгонос"Походження" Саши СтанішечаЯк описати книжку, яка схожа на мозаїку спогадів, іронії, втрат, вдячності, несподіваного сміху й неочікуваного болю? Книжку, яка здається легкою, але пробиває в саме серце?Саша Станішич — письменник, який у 14 років втік із батьками з Боснії в Німеччину, маючи за плечима розпад Югославії, двоетнічне походження і лише два німецькі слова: Mercedes і Bayern München. Це не лінійна історія. В окремих розділах автор говорить то про дитинство в боснійському селі, то про старі речі бабусі Крістіни, яка поволі втрачає пам’ять, то про те, як соромно бути біженцем, і як він прикидався словенцем, бо ті асоціюються з лижами, а не з війною. Тут історія про тата, який зміг приїхати до них у Німеччину пізніше, і в якого на нозі — шрам, про який Саша не питає, але вже знає, що він означає. Це книжка, яку неможливо звести до резюме. Це і про війну, і про вимушену втечу, і про багатомовне, багатокультурне, розірване дитинство. Але найбільше — про спробу зрозуміти себе. Станішич не дає відповідей. Він дозволяє прожити з ним цю історію, і в якийсь момент зловити себе на думці: «Це теж про мене».Ще одна річ, яку я для себе відмітила — це рівень рефлексії. Ця книжка — гарний приклад того, як особистий досвід може стати літературою. Станішич не просто «переказує спогади», він їх прожив і перетворив на текст, який має форму. Тут є вибір кінцівки. Тут є речення, які хочеться підкреслити. Є ситуації які хочеться зачитати і обговорити. Кому сподобається:- тим, хто живе між двома (чи більше) культурами;- тим, хто любить автофікшн, але без зайвої сповіді;- тим, хто цікавиться країнами Балкан;- тим, кому болить «звідки ти?»;- тим, хто любить рефлексувати над екзестенціальними питаннями.КнигОнОс