Що там у Коморі? | КОРОЛЕВА три знаки оклику. Не знаю, що ще я маю вам сказати про Оксану...

КОРОЛЕВА три знаки оклику. Не знаю, що ще я маю вам сказати про Оксану Стефанівну, щоб ви пішли її читати. В "Нашій Європі" Забужко роздумує над місцем України в Європі та над нашою історичною памʼяттю і знайомить читачів з центрально- та східноєвропейськими інтелектуалами. Тут: і передмови до різних видань закордоних письменників, і есеї з деколонізації, і пости з фейсбука. Однією з наскрізних тем і роботою, з якою веде уявний діалог Стефанівна, є есей Кундери "Трагедія Центральної Європи" (1984), закидуючи йому обмеженість, насамперед в оцінці країни на болотах, а також кордонів Європи (Україну, Литву, Латвію і Естонію Кундера в Європу не вніс, якщо що). Також роздумує вона про вісь Схід/Захід (Чигирин) проти осі Північ/Південь (Батурин). Останнім часом про неї все частіше і частіше чутно від українських інтелектуалів (тут мені ще треба дослідити погляди Чижевсього і Маланюка, щоб вам більше пояснити), тому радію, що буквально цієї пʼятниці Віра Павлівна записувала ʼШалених Авторокʼ з Забужко і мають торкатись цієї теми ще раз. Чи найбільше з усих есеїв мені сподобався останній, маркований як повість-есе. Воно то начебто про Іллю Гурника (чеський композитор і письменник), але насправді про неї саму, її батьків і інших "шістидесятників". В цій "повісті" Оксана Стефанівна дає нам змогу відчути закулісся її дорослішання в батьківському домі - себто те, що в будь-якій іншій країні було би спогляданням за дорослішанням людини в інтелектуальному, богемному середовищі, а в СРСР стало спогляданням трагедії незреалізованих до кінця батьків. Окремо, як завжди, кожен есей поповнює мої нотатки на прочитання/знайомство з авторами і постатями, як нашими, так і багато в чому центральноєвропейськими. Найцікавішим відкриттям було те, що Ігор Стравинський не те щоб дуже "узький" композитор. Тобто настільки узький, що в межах єдиного його візиту в СРСР слідкували, щоб нога його на українську землю не вступила. Знаю, що багато хто побоюється підходити до Забужко через її начебто надмірну інтелектуалізацію. Але давайте я вас заспокою - вона знає для кого пише (її нації відбило памʼять століттями поневолення), тому велику частину речей вона пояснює в зносках - це по-перше. А по-друге, чим більше інтелектуалізованих в країні, тим краще, то давайте вчитись.P.S. попередження про тригери - один есей є вступом до книги жінки-жертви Другої Світової Війни, де говориться багато про згвалтування як зброю червоної армії, і московитів зараз.