Дмитро Комаров

Я бачив ромів по всьому світу, і завжди дивувався, наскільки сильно їх культура та побут відрізняються від будь-яких інших. В Пакистані та Індії ми бачили кочівників, які все життя мандрують пустелею слідом за верблюдами і здатні пристосуватися до будь-яких умов. Вони завжди дивували європейців своїм стилем життя. І при цьому в будь-якій країні світу вони зустрічали мене спочатку з позитивом, піснями, танцями, пригощали. І проводжали чи не кожен раз конфліктами, які були пов’язані з грошима.Ромів дуже багато і в Україні. Більшість з них дуже не любить, коли їх називають «цигани». Наші роми – як і всі інші в світі дуже самобутні, свободолюбиві, зухвалі, зі своєю особливою душею та характером. В чомусь вони схожі на ромів з інших країн – теж живуть за своїми правилами та законами, які для них часто важливіші ніж закони держави. Їх світ – кардинально інший, хоча вони і живуть поряд із нами та є громадянами України.2,5 роки я досліджував закритий світ українських ромів. І тих, хто живе ніби у нетрях Мумбаї. І тих, хто мешкє на Закарпатті в «золотих» будинках, роблять собі золоті зуби та полюбляють розкіш. І тих, що вже стали сучасними та схожими на європейців.Ця експедиція ніби занурювала мене в атмосферу іншої країни – здавалося, що я не вдома, а десь в далеких країнах. Це було дуже пізнавально, захопливо, азартно. Ромські барони, дивні закони, шокуючі сімейні традиції – все це існує у нас, в Україні. І в черговий раз підкреслює, що всі ми – дуже різні. Подивіться перший випуск «Світу навиворіт. Україна» з циклу про ромів України сьогодні о 18-00 на каналі 1+1 Україна. Обіцяю, що ви обов’язково здивуєтесь і відкриєте для себе щось нове.

Вчора відбувся допремʼєрний показ фільму «Вихід». Дуже актуальна робота в наш військовий час для кожного українця. Всім складно. Всі втомилися. У когось паніка, у когось агресія, у когось хронічна втома. Ми не розуміємо майбутнього і не можемо чітко спланувати своє завтра. Не можемо нормально мріяти та ставити цілі. Ми ніколи і ніде не почуваємось в безпеці. І це, звісно, впливає на психічне здоровʼя. А як наслідок – на здоровʼя в цілому. Сьогодні треба не забувати, що сильний постійний стрес та погіршення якості життя впливають на стан імунітету. А це збільшує ризик навіть інфекційних захворювань, таких, як, наприклад, туберкульоз.Як жити під час війни в таких умовах? Дбати та піклуватись по своє психічне здоровʼя. Та зрозуміти, що вихід завжди є. Це показує наш документальний фільм-дослідження. Там три головних героя: переселенка з Маріуполя Вікторія Івшина, яка пережила окупацію і не вірила, що виживе, вдова військовослужбовця Христина Веселова, яка, з її ж слів, на початку зйомок «хотіла вийти у вікно», та ветеран Олександр Гадзіковський, який переживши поранення та полон, повернувся до мирного життя, але ніяк не міг до нього звикнути та прийняти. Ви побачите їх на початку фільму, а в кінці дуже здивуєтесь змінам. Це не сценарій. Це реальне життя. Дивіться 22 листопада у суботу о 21-00 на 1+1 Україна.

Подивився фільм «Океан Ельзи: Спостереження шторму» про 30-річчя гурту.Про що цей фільм для мене?Секрет створення суперуспішних проєктів — робити те, що любиш. І любити те, що робиш.Намагатися робити кожного разу, як в останній, як для світової прем’єри.Робити, не звертаючи уваги на невдачі та помилки, які обов’язково будуть. Незважаючи на провали та фінансові кризи. Прислухаючись, але не зупиняючись — навіть попри критику.А коли хочеться здатися і кинути все — вставати й рухатися далі.Змиритися з тим, що легко на шляху до успіху не буває. Ніколи.І завжди відчувати час, уважно слухати людей, щоб робити те, що потрібно саме сьогодні й зараз, а не просто «вмикати повтори платівки».Пришвидшена ретроспектива 30 років життя головного рок-гурту України за 2 години — від першого туру, коли у місті Жовква на концерт «Океану Ельзи» продали лише 2 квитки😂До сьогоднішнього дня.З відвертістю про головні події — зокрема й відповіді на «незручні питання».Мені було цікаво. Можу сміливо радити.У кінотеатрах з 6 листопада.

Якими нас робить війна? Яким буде суспільство після війни? Як впоратись з емоційними та психологічними проблемами, постійними стресами, панікою, агресією і хронічною втомою? Як знайти вихід? Я давно думав про це, і ми з командою та партнерами вирішили створити фільм. Його назва – «Вихід». І він – про те, як кожному з нас знайти вихід. Навіть у найскладнішій ситуації.Ви задумувались про те, що кожен українець без виключення постраждав від війни?Немає людини серед нас, на яку велика війна не вплинула б взагалі. Звісно, не можна порівнювати втрату життя та близьких з будь-якими іншими втратами. Але постраждав кожен. І кожен зіткнувся з психологічними проблемами, може сам того не усвідомлюючи або не помічаючи.Головні герої мого фільму – три звичайні людини, в яких себе можуть впізнати мільйони українців. Рік поряд із ними були наші камери, професійні психологи. Час відчасу ми знаходили для них наші фірмові «світнавиворітські» способи, щоб на деякий час перезавантажити психіку пригодами й подорожами.Сподіваюсь, цей досвід наших героїв буде корисним багатьом українцям і допоможе якомога більшій кількості людей покращити власний емоційний та психічний стан у наші похмурі часи.Висновки після року зйомок для мене: треба реально визнати, що кожен з нас постраждав психологічно. Треба зрозуміти, що ділитись проблемами, відкривати душу і звертатись до психолога – це не соромно, а нормально і важливо. І головне – вихід завжди є.Запишіть собі у нагадування. Премʼєра фільму «Вихід» – 22 листопада о 21.00 на 1+1 Україна. Дуже важлива для мене робота, яка сильно відрізняється від того, що я роблю у «Світі навиворіт».

Друзі, до вашої уваги новий випуск — Запоріжсталь. Зсередини. Я з командою провів на підприємстві тиждень. Як завжди, більшість професій випробовував на собі. У найкращих традиціях покажу вам життя металургів та сталеварів.Процеси, які ще не знімали на камери так близько, з безпосередньою участю журналіста — наприклад, випуск сталі.Намагався максимально простою і зрозумілою мовою, цікавими фактами та експериментами показати вам — як народжується сталь, яка просто зараз точно є навколо вас (виделки, ложки, бойлери, пральні машини, деталі комп’ютерів та телефонів тощо).Вражає, яка це небезпечна і складна робота. Надихає, які талановиті та сильні люди роблять сталь. У прифронтовому Запоріжжі, яке щодня обстрілюють.Та які важливі речі для фронту з неї роблять. Знаєте, найцікавіші сюжети у мене виходять, коли я, як маленький хлопчик, сам у захваті та максимально зацікавлений процесом, забуваючи про камеру.Зйомки на Запоріжсталі — це саме такий випадок. Вас точно здивує цей масштаб, і ви точно відкриєте для себе щось нове.Якщо не дивились в ефірі — випуск вже на YouTube.https://youtu.be/UIQohW9CgRY?si=jUm24itluzcZjUhQ

З Різдвом, друзі! Та з прийдешнім Новим Роком!Здійснення мрій та любові, добра і миру вам та вашим родинам!⠀Минулого року Різдво я знімав у Карпатах, у Криворівні на Верховинщині. Зараз передаю вам вітання з Покровська. Як цей особливий день проходить в одній із найгарячіших точок на фронті? Що криється за словами в новинах «ситуація складна, але контрольована»? Особливо, що стоїть за цими словами у святкові дні, коли бійці теж дуже хотіли б зустрічати Різдво з родинами?⠀Все це покажемо Вам у новому сезоні «Світ навиворіт. Україна».Зараз, після насиченого різдвяного дня у Покровську хочу сказати головне: кожен із нас, сидячи за столом в мирних містах у святкові дні, має пам’ятати, що цей спокій в тилу був би неможливий без хлопців та дівчат, які теж дуже хочуть, але не можуть бути з родинами за столом. Їх дуже важливо цінувати, поважати і не забувати, що просто зараз, в цю секунду, сотні тисяч українських військових не мають повноцінного свята заради того, щоб воно було у країни.⠀Дякуємо їм.⠀Атмосфера в місті не святкова. Похмура. Дуже тривожна. Все прострілюється. Все долітає. Немає жодного безпечного квадратного сантиметру. Хіба тут до свят? Але люди реально, щиро, без красивих слів, вірять у найкраще, а також у Різдвяні та Новорічні дива. Що наступне Різдво буде вже в мирний час, чого всім нам і бажаємо🙏