(початок)По-друге, між інститутами та фронтом часто відсутній оперативний обмін об'єктивною інформацією. Іноді тому, що він відсутній між фронтом і профільним Головним Управлінням ГШ. Іноді - бо співробітники цих інститутів, навіть якщо вони носять погони, ДУУУУУЖЕ нечасто залучаються до реальної бойової роботи. Ну а це не дає науковим структурами "тримати руку на пульсі".По-третє, часто відсутні замовлення з боку структур МО та ГШ на розробку необхідних моделей: потенційні користувачі не впевнені, що результат буде у потрібні терміни, що результат буде адекватним і є розуміння, що така модель може зв'язати руки там, де їх звикли гріти. Ну і наостанок, замовники іноді не бажають використовувати вчасно розроблені моделі та отримані висновки. З усіх перерахованих вище, - у тому числі корупційних, - причин.У будь-якому випадку ми приходимо у майже класичну для України ситуацію, коли орган, структура або підрозділ є, але результатів його діяльності - або нема, або він не використовується.Як можна виправити ситуацію? Ну по-перше, суспільство повинно усвідомити суть проблеми і почати ставити нашому військово-політичному керівництву адекватні питання. По-друге, наше керівництво повинно усвідомити, що за ВАРТІСТЬ РЕЗУЛЬТАТУ їх рано чи пізно спитають і взятись за голову. Ну і по-третє, треба нарешті зрозуміти, у першу чергу нашому суспільству, що простих рішень у реальних проблем не буває. Бувають елегантні, але там за відносну простоту рішення ми платимо неймовірною складністю моделей, які використовуються у пошуку.Короче, якщо ми не почнемо "думати головою" перед прийняттям рішень на найвищому рівні - ніяких ресурсів нам на війну не вистачить.