Книжкове буття | Катеринка Ільчук | Через місяць (21.11) мені 33. Я не соромлюся свого віку, але водночас ...

Через місяць (21.11) мені 33. Я не соромлюся свого віку, але водночас панікую, що роки так швидко минають, що жити залишилося на рік менше і від кількість того, що я не встигла (побачити, почути, спробувати, скуштувати, втілити, відвідати) — раптом вже ніколи і не встигну. Може, це вже почалася та криза, про яку так багато пишуть? Чоловіки купують мотоцикли і шукають молодших дружин. Що роблять жінки, якщо на танці я і так ходжу?Цього року до всього цього додалося ще й усвідомлення, що от мій син ходить в ту ж школу, що я ходила в перших класах. Хоча ми би мали жити утрьох в зовсім іншому місті, ходити гуляти в ліс і на набережну водосховища. Далі будуть підсумки року, під час яких я зрозумію, як мало в нашій сімʼї спогадів і моментів за ці 12 місяців. В Дівочому медіа прочитала, що понад64% дружин і партнерок військових потребують підтримки, але ділитися емоціями готові лише 14%. Я й сама бачу, як серед колег все більше дружин і партнерок військових. І сама бачу, що не знаю, чи можу я їх якось підтримати. Бо ну від слів наче мало толку (але ж не так і мало, якщо подумати). Всі наче роблять щось велике, масштабне і значне. А я. Ну а я завжди наче як недостатньо всього креативлю, втілюю, рідко випливаю із операційки. Протягом цього місяця спробую не нити. Або бодай нити помірно.