Fuente
Цілую, Катя | Колись, дивлячись на блогерів, у яких вдома була колекція парфумів, я ...
141 Vistas/Alcance
2026-04-23 09:16
Mensaje №2281
Колись, дивлячись на блогерів, у яких вдома була колекція парфумів, я щиро думала: от воно, багате життя. Для мене мати більше одного флакона — це вважалось розкішшю. Бо мій максимум були парфуми від Avon або Oriflame. Зараз у мене є два флакони: guerlain i rabbane. Скажу чесно, коли я замовляла як подарунок чоловіку другі парфуми всередині у мене було питання: а що, я реально можу це мати!? Мені прям було ніяково, що тепер у мене буде їх не 1, а 2 одночасно! А не тоді, коли завершився попередній.Здавалося б, я тепер можу віднести себе до небідних людей, судячи з моєї попередньої логіки. Але бідність вона не в зовнішніх атрибутах, а в голові. І ось як я це зрозуміла. Нещодавно я зловила себе на думці, яку раніше просто не помічала. Пшикаюсь значить парфумами, дивлюсь, а там лишилось менше половини. І в мене всередині увімкнулася одразу тривога: треба економить, бо закінчаться, а раптом я не зможу дозволити собі купити ще?Я починаю аналізувати і розумію, що такі думки у мене кожного разу, коли я наношу парфуми, просто цього разу сильніше затривожилась! І Я ТАКА: ЩО ЦЕЕЕЕ!? Звідки ця думка!?😱 Адже я вже дуже давно, слава богу, не знаю, що таке “не вистачає грошей”, навіть на базові речі.А потім пазли склалась, коли я згадала розмову з мамою на мій день народження. Вона подзвонила привітати і сказал: «Пришлю тобі в подарунок гроші як отримаю зарплату». Мама працює на заводі в Польщі, мені стало якось ніяково і я відповідаю: та ладно мам, не треба, дякую. На що вона каже: «Доць, в дитинстві мені хотілося дати вам з братом більше, але я не могла, бо ми жили від зарплати до зарплати, а тепер можу і хочу»🥺🫶І от тут мене реально накрило. Бо я зрозуміла, що це мій дитячий страх “не вистачає” залишається в голові і в тілі до сих пір, навіть після того, як все змінилось😭Що з цим робити, поки не знаю. Тому просто вирішила поділитись усвідомленням з вами, мені треба було кудись його подіти, проговорити. Мабуть, час відновити заняття з психологом. А у вас було щось подібне? Коли у житті змінилося все, але ви продовжували діяти і відчувати так, як у дитинстві. Ловила себе на такому?