Пора робити цей пост. Є мій тайм-менеджмент, про який я мало кому розказую, але він реально тримає мене зараз. Я стараюсь майже кожен день виділяти годину на себе. Фітнес. Пілатес. Бо якщо чесно — моя психіка, моя менталочка зараз тримається тільки на цьому. І ось що я роблю. В цей момент я не просто займаюсь спортом. Я тейпую обличчя від набряків. Можу затейпувати шию або спину. Наношу маску на обличчя. Маску на волосся. Мажу тіло кремом. Роблю все, що можу для свого тіла. Щоб не стояти і не чекати, поки “працює маска” — я працюю з тілом. Нашарування. Як в танці. Правда в тому, що до спорту в мене майже ніколи немає сил. Мені дуже тяжко себе вмовити. Але я просто лягаю на килим. Включаю музику. І починаю. І сили приходять в процесі. Іноді я повторюю за кимось на YouTube. Іноді реєструюсь на марафон — бо тоді є структура. Індивідуальна робота з вчителькою теж дуже допомагає, коли складно самій. Головне — не чекати мотивацію. Головне — почати. Ця година — це інвестиція в мене. В мою стабільність. В мою красу. В мою витривалість. І після цього я завжди дихаю. Роблю маленьку медитацію. Практикую вдячність. Бо я собі пообіцяла:що б не сталося в моєму житті —я буду нести любов і турботу. До себе. До близьких. І до цього світу 🤍