Відчуття власної достатності майже ніколи не базується виключно на об'єктивних досягненнях (результати, схвалення чи відповідність чужим очікуванням). Зазвичай воно залежить від внутрішніх критеріїв оцінки себе, які можуть бути надто жорсткими або постійно змінюватися. У такому випадку навіть реальні успіхи не дають стабільного переживання "зі мною все гаразд".Однію з причин цього може бути умовна самоцінність. Якщо людина звикає сприймати себе цінною лише за наявності досягнень, продуктивності або високих стандартів, відчуття достатності стає нестійким. В таких випадках після однієї досягнутої цілі швидко з’являється наступна, яку потрібно підкорити, щоб знову відчути власну потрібність або важливість.Суттєву роль відіграє і соціальне порівняння. У середовищі, де постійно видно чужі результати, розвиток або успіх, власний шлях може сприйматися як недостатній незалежно від реального прогресу. Фокус зміщується з особистої динаміки на зовнішні орієнтири, які постійно змінюються.Також відчуття недостатності може підтримувати звичка помічати переважно недоліки. Якщо увага автоматично спрямовується на те, чого бракує, то досягнуте швидко знецінюється або сприймається як щось саме собою зрозуміле.Більш стійке відчуття достатності зазвичай формується тоді, коли людина вчиться оцінювати себе, базуючись радше на внутрішньому, а не зовнішньому. Це включає здатність бачити власну безумовну цінність, сильні сторони, а також помічати і приймати обмеження й недосконалість без постійної необхідності виборювати право бути достатнім.Іноді може бути дуже важко змінити спосіб сприйняття власної цінності самостійно. В цьому випадку фахівці нашого центру будуть раді надати вам професійну допомогу у формуванні стійкої внутрішньої опори, на якій і має базуватися відчуття достатності.