​Для Володимира Лук'янченка війна стала великим випробуванням. Поки його син боронив країну у найгарячіших точках фронту, батько залишався у Харкові та продовжував працювати слюсарем в аварійно-диспетчерській службі Харківської міської філії «Газмережі».💬 «Звісно, те, що ми робимо тут під обстрілами — це небезпечно, але це не порівняти з тим пеклом, через яке пройшов син на війні. Я просто не маю права підвести його тут, у тилу», — каже Володимир.У своїй роботі чоловік разом із бригадою неодноразово ризикував життям працюючи на місцях обстрілів навіть тоді, коли зберігалися загрози повторних ударів. Та умови життя у прифронтовому місті інколи не залишають часу на відпочинок.💬 Володимир пригадує один із випадків: «Я був удома, коли прилетіло у сусідній будинок. Від вибуху усе затрусилося. Мені телефонує знайомий з того дому, у шоковому стані, каже, що вибило вікна, звідкись пахне газом. Я знав, що зараз тут будуть наші хлопці, але щоб не сталося чогось гіршого, тому сам побіг туди. Встиг перекрити газ і оглянути газопроводи – вони усі були посічені, і пощастило, що не сталася пожежа, бо могли вигоріти верхні поверхи».Зараз син Володимира проходить реабілітацію після важкого поранення, і ці двоє чоловіків знають ціну кожному врятованому життю.Щоденна робота газовиків – не завжди помітна, проте завжди спрямована на збереження комфорту у кожній оселі харків’ян.😉 Telegram | Facebook