Олександр Симчишин: «Тату.Це слово зараз звучить по-іншому. Важче. Тепліше. Болючіше.Сьогодні день батька. І я думаю про всіх татів, які зараз далеко від дому не тому, що хотіли. А тому, що так треба. Тому, що хтось мусить стояти між нами і темрявою.Думаю про татів, які пишуть дітям короткі повідомлення і не кажуть, де вони. Про тих, хто дивиться на фото на телефоні щоночі. Про тих, хто обіцяє повернутись і тримається за цю обіцянку як за щось святе.І про дітей, які малюють татові листівки і не знають, куди їх відправити.І про мам, які сьогодні живуть за двох.Тато - це не статус чи роль у суспільстві. Це чоловік, який вчить бути сміливим. Той, хто зараз стоїть на межі добра і зла, щоб звільнити землю від ворогів. Щоб його діти і діти дітей жили без страху і більше ніколи не відчули атаки дронів, шахедів та ракет. Якщо твій тато поруч - обійми його міцніше, ніж зазвичай. Якщо він далеко на фронті - напиши. Навіть якщо не знаєш що. Просто: я тебе люблю. Чекаю. Повертайся.Якщо його вже немає - він чує.Всім татам України - живим і вічним - низький уклін. Ви - це і є любов.🇺🇦»