Дієслова з префіксом обез- — звідки вони взялися?Дієслова з префіксом обез- — яскравий приклад асиміляційного накидання українській мові невластивої словотвірної моделі в 1930-х роках. Серед них: обезбарвити, обезболити, обезвладніти, обезводнити, обезволити, обезглавити тощо.На слові обеленіти (себто «здуріти») закінчується цей «обезний» подарунок від одинадцятитомового «Словника української мови» (СУМ), що виходив упродовж «розквітлого» радянського десятиліття у 1970–1980 рр.Разом із віддієслівними похідними «Словник» містить 130 слів цієї моделі. Джерело такого поповнення — твердження Хронік Науково-дослідного інституту мовознавства 1933–1934 рр., де зазначено:• «обминання в українській мові слів із префіксом обез- [відповідно до рос. обез- (обес-)], коли такі слова існують у мові, є націоналістичне шкідництво» [39, с. 161].Відтак ця модель закріпилася і в пізніших словниках, зокрема у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» (2001) та й інших. Так було офіційно продовжено радянську словотвірну традицію чи, як висловилася О. Курило, «набігло чужої собі тропи».Натомість у «Словарі російсько-українському» М. Уманця і Спілки лише одне таке слово з префіксом обез-, і то в синонімному варіанті: обездолити — знедолити. А вже у пізнішому «Словарі української мови» за редакцією Б. Грінченка їх назбиралося вісім, одначе без похідних:Обезвічити, обезглуздіти, обезголовити, обеззубіти, обезлюдити, обезлюдіти, обезчестити [Гр. III, с. 7].Якщо перший радянський «Практичний російсько-український словник» (1923 р.) не подає жодного похідника на обез- (на зразок: обезглавить — «зітнути голову, стяти», обезлюдить — «вилюднити, спустошити»).То у «Російсько-українському словнику» (1937 р.) за редакцією Н. Кагановича їх уже шість: обезголовлювати, обезжирювати, обезземелити, обезлюдити, обеззброювати, обеззубіти [51, с. 429–430]. Та ще й уперше вжито, як емоційно зазначають В. Козирський і В. Шендеровський, «штучну й анічим не виправдану префіксальну потвору збез-» [34, с. 10].Це, мабуть, щоб і Богові свічка, і чортові кочерга: мутант українського префікса-уламка зне- + збережений у своїй валентності російський без-: збезводнити, збезліснити.Логічно, що в «Русско-украинском словаре» за ред. М. Калиновича (1956 р.) поряд із префіксом збез- тріумф обез- забезпечено. Відтак похідники з цим префіксом посіли місце й у вузькотермінологічних словниках (звичайно, у такому авторитетному джерелі, як «Словник технічної термінології» І. Шелудька, Т. Садовського (1928 р.), їх не дошукаєшся — там місце для похідних на зне- чи у-: знезалізнювати, убезпечувати і ніяких вам обез-.А от до СУМу вдалося прорватися лише трьом вихідним дієслівним похідникам на зне-: знебарвити, знеболити, знебутися.Натомість словник С. Караванського пропонує, крім типового зне- та калькованого обез-, ще українські префікси ви-, роз-, наприклад: Обезболивать — знечулювати.Обезветривать — зневітрювати.Обезвоживать — зневоднити.Обезлюдеть — вилюднювати.Обезоружить — роззброювати. Поміж тим варто пам’ятати: префікс зне- — не лише визначник українських слів, це той префікс, яким українська та західнослов’янські мови протистоять іншим слов’янським мовам, що використовують обес- (обез-)Не засвідчують префікса обез- і старі монографії зі словотвору, зокрема префіксального, хоч у найновіших підручниках префіксальні похідники на обез- полюбляють.Також схожою помилкою є вживання помилкових складних префіксів у похідниках:• Неоправданість замість питомого невиправданість.• Переодягатися замість перевдягатися.• Обзавестися замість завести.Попри те, що багатопрефіксність — це явище, яке, сягаючи праслов’янської доби, в українській мові набуло самобутнього значення — підсилення дії: попоїсти, поподряпати, сподіватися, заподіяти тощо. Ця ознака об’єднує українську з білоруською та чеською — у російській спостерігаємо інші префікси — попорізати (рос. поизрезать), поподряпати (рос. поисцарапать).Матеріал взято з книги І. Фаріон «Мовна норма: знищення, пошук, віднова»#Вікторина Розумій & Кажи. Підписуйсяシ!