Нещодавно у стінах Полтавської міської ради відбулася дискусія «Пам'ять, простір і суспільство», присвячена формуванню нової культури пам’яті.Сучасна українська культура пам’яті ще формується: триває пошук власних символів і просторових рішень. У Полтавській громаді ми долучаємося до національних ініціатив і водночас формуємо власні підходи до меморіалізації. Важливо, щоб ці рішення були зрозумілими людям і органічно вписувалися в міський простір.Важливо, щоб культура памʼятування у нашій громаді не зводилася до формальності. Щоб кожен об’єкт, чи то табличка, чи меморіальна інсталяція, чи комплексна композиція, викликав у людей цікавість і бажання дізнатися більше про тих, кого він увічнює, їхній внесок та історію.Саме через діалог істориків, архітекторів, громадських діячів, родин військових і всіх тих, хто працює з культурою пам’яті, формується спільне бачення того, як ми маємо вшановувати наших героїв.💭 «Хтось пам'ятає, щоб не забути, а хтось — щоб передати це наступним поколінням. І це про зовсім різні речі», — Катерина Даценко, голова ГО «Вшануй».💭 «Нам дуже важливо формувати культуру пам’яті в суспільстві, щоб вона не стала формальністю. Ми повинні говорити про історії військових, про кожну родину, про кожен окремий досвід. Говорити чесно, об’єктивно», — Лілія Матвійчук, громадська діячка та волонтерка.💭 «Не банально — роздруківка, фотографія, коли народився-помер, а створення сенсу, щоб цей витвір мистецтва транслював цінності, за які людина віддала життя», — Тарас Руденко, доцент кафедри архітектури та дизайну, кандидат архітектури, член Спілки дизайнерів України.💭 «Вони демонструють солідарність, допомагають людям впоратися з горем, мобілізують у ситуації відчаю. Люди не повинні почуватися наодинці зі своєю бідою», — Оксана Довгополова, співзасновниця та кураторка платформи культури пам’яті «Past / Future / Art».💭 «Ми намагаємося знайти гнучкі форми, які вміщують величезну втрату. Масштаб втрати важко передати через монументальні форми, але можна шукати ритуали та способи говорити персоналізовано про людей, яких ми втратили», — Гаяне Авакян, співзасновниця платформи «Меморіал героїв».💭 «Ми досі культивуємо багато радянських практик, бо ще не відшукали елементи, які могли б бути носіями української традиції та історії», — Іван Щурко, засновник ГО «Незнаному воякові».🤝 Дякую культурній агенції «Терени» та Управлінню у справах ветеранів Полтавської міської ради за організацію заходу, а також спікерам за відвертий і глибокий діалог.Ця дискусія є лише одним із етапів великого шляху, який ми маємо пройти разом, формуючи нове обличчя нашої спільної пам’яті 🇺🇦